КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-5633/09 Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Г.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів: Зайця В.С.,
Коротких А.Ю.,
Межевича М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 16 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до УПСЗН Таращанської РДА Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 16.01.2009 року позов задоволено, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_4 недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по листопад 2008 року в розмірі 8757,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Довідкою відповідача підтверджено, що позивач отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, встановлених відповідними Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України». Заява позивача про проведення перерахунку даної допомоги в межах, встановлених законодавством, відповідачем залишена без задоволення.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп було визнано неконституційним положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та відновлено дію ст. 41 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та посилався на Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, яким визнано неконституційним положення п. 24 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було зупинено дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача щодо не нарахування відповідно допомоги у встановленому Законом розмірі є протиправними та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по листопад 2008 року в розмірі 8757,50 грн.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки в запереченнях проти позовної заяви представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, тому висновки суду першої інстанції щодо можливості задовольнити позовні вимоги з 01.01.2007 року не може бути визнано колегією суддів такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права, оскільки позивач до суду з адміністративним позовом в січні 2009 року, поважних причин пропуску встановленого законом річного строку не надано, тому позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по 09.01.2008 року не підлягають у зв’язку з пропуском нею строку звернення до суду.
Що стосується вирішення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 10.01.2008 року по листопад 2008 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не врахував того, що cпірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», зокрема ч. 1 ст. 15 якого визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, так як позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, тому посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» при вирішенні вказаних правовідносин є безпідставними та необгрунтованими та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» змінено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України», зокрема ч. 1 ст. 15 вказаного Закону передбачено надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Так як позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною у визначених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмірах, тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2007 року по листопад 2008 року в розмірі 8757,50 грн., а відтак вказані висновки визнаються ухваленими з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких умов, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 16 січня 2009 року скасувати та постановити в нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 січня 2007 року по листопад 2008 року відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ А.Ю. Коротких
_____________________ М.В. Межевич