КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-5900/09 Головуючий у 1 інстанції Василенко О.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Зайця В.С.,
Коротких А.Ю.,
Межевича М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 27 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про оскарження дій управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА та стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до УПСЗН Таращанської РДА Київської області про оскарження дій УПСЗН Таращанської РДА та стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 27.01.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_4 недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень-березень 2008 року в розмірі 1010,70 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. П озивач працювала і є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір’ю.
Довідкою відповідача підтверджено, що позивач отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України».
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, визнано неконституційним положення п. 24 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було зупинено дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», тому вважав за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування, у встановленому зазначеним Законом розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 08.01.2008 року по березень 2008 року та стягнути з відповідача на користь позивача недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січень-березень 2008 року в розмірі 1010,70 грн. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необхідності відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня по грудень 2007 року, оскільки відповідачем було заявлено клопотання про застосування до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на слідуюче.
Частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При вивченні матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що відповідач в своєму запереченні проти позову (а.с. 16) не наполягав на застосуванні положень ст.ст. 99, 100 КАС України, тому колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності у суду першої інстанції підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня по грудень 2007 року з підстав пропуску строку звернення до суду.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» закріплює, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину. незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 43 Закону).
Відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
За таких умов, судова колегія вважає, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач повинен був здійснювати виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, який встановлений ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідача щодо не нарахування відповідно допомоги у встановленому Законом розмірі є протиправними, а відтак позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня по грудень 2007 року підлягають частковому задоволенню, а саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що стосується вирішення судом першої інстанції частини позовних вимог за період з 01.01.2008 року по березень 2008 року, то колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було виключено ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, а відтак судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною за період з 08.01.2008 року по березень 2008 року не підлягають задоволенню, так як дію рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року не можна застосовувати до правовідносин, які вже відбулися.
За таких умов, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 27 січня 2009 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 – 2008 роки задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ст. 43 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ А.Ю. Коротких
_____________________ М.В. Межевич