КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-3968/09 Головуючий у 1 інстанції Ярмола О.Я.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

при секретарі: Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Межевича М.В.,

Медовниці Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2-ї групи внаслідок захворюваня, яке пов’язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення, тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, який передбачений ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте у 2007 році ним було отримано щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120 грн., з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується ліквідаторам Чорнобильської катастрофи в розмірі – п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена відповідачем у розмірі, який встановлений постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від          12.07.2005 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак прийшов до обгрунтованого висновку щодо необхідності стягнути на користь позивача недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням проведеної виплати.

З такими висновками суду першої іінстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в грудні 2007 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого втратили чинність на момент здійснення такої виплати, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від                 03 жовтня 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:    

        _____________________ В.С. Заяць

_____________________  Г.В. Земляна

_____________________  М.В. Межевич