КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2886/09 Головуючий у 1 інстанції Арсірій Р.О.
Суддя доповідач Заяць В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
Медовниці Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компромторг», Дочірнього підприємства «Бедфорд Груп Сервіс-Україна» про визнання недійсним правочину,-
ВСТАНОВИВ:
05.10.2004 року ТОВ «Компромторг» на користь ДП «Бедфорд Груп Сервіс-Україна» було виписано накладну № 1005, на загальну суму 704 751,41 грн., а також податкову накладну № 168 від 05.10.2004 року на відповідну суму, тобто між підприємствами укладено правочин – договір купівлі-продажу – шляхом обміну первинними документами.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась з позовом до ТОВ «Компромторг», ДП «Бедфорд Груп Сервіс-Україна» про визнання недійсним правочину.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2008 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позов.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.10.2007 року у справі № 2-а-242/07 було визнано недійсним з часу реєстрації статут ТОВ «Компромторг» та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Компромторг» як платника податку на додану вартість та анульовано свідоцтво платника податків з моменту його видачі, а також визнано недійсними первинні бухгалтерські документи, зокрема, накладну № 1005, на загальну суму 704 751,41 грн. та податкову накладну № 168 від 05.10.2004 року.
Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального і процесуального права, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, так як позивач не надав суду жодних доказів того, що при укладенні оспорюваної угоди від 05.10.2004 року відповідачі діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що установчі документи юридичної особи не можуть розглядатися як доказ наявності у останньої господарської компетенції, тому визнання постановою Голосіївського районного суду м. Києва недійсними статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Компромторг» не може свідчити про відсутність у нього господарської компетенції на укладення спірного правочину, оскільки визнання недійсними установчих документів юридичної особи визнавалося підставою для скасування державної реєстрації до 04.02.2005 року, тобто до внесення змін до ст. 58 Господарського кодексу України, яку було викладено в новій редакції, і на даний час положення вказаної статті не передбачає вказаних або будь-яких інших підстав для скасування державної реєстрації.
З такими висновками суду першої інстанції можна погодитись, оскільки вимогами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, тобто вказаною нормою визнання недійсним господарського зобов’язання пов’язано з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ Г.В. Земляна
_____________________ М.В. Межевич