КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-2820/09 Головуючий у 1-й інстанції – Бондаренко О.В.
Суддя-доповіда: Межевич М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не правомірними та зобов’язано відповідача провести виплату недооплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення на 2007 рік на користь позивача в розмірі 2180 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом І групи, захворювання, пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
За правилами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ліквідаторам 1 категорії та інвалідам І групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення. Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Отже, правомірність дій відповідача залежить від дати виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Згідно довідки про отримання щорічної допомоги на оздоровлення, відповідач, здійснив позивачу нарахування допомоги на оздоровлення за 2007 рік в квітні 2007 року (а.с.11).
Однак, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виплата вказаної допомоги була проведена відповідачу 29 грудня 2007 року у розмірі передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6 – рп від 09 липня 2007 року (а.с. 18).
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого втратили чинність на момент виплати такої допомоги, не виконав взяті державою зобов'язання та порушив права позивача, а тому позовні вимоги задоволені судом першої інстанції правильно.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя В.С. Заяць
Суддя Г.В. Земляна
Повний текст ухвали виготовлений 17 лютого 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-2820/09 Головуючий у 1-й інстанції – Бондаренко О.В.
Суддя-доповіда: Межевич М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( вступна та резолютивна частини)
12 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести виплату недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя В.С. Заяць
Суддя Г.В. Земляна