КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-6098/09 Головуючий у 1 інстанції Якухно О.М.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року                                                       м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

    Зайця В.С.,

Коротких А.Ю.,

Межевича М.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до УПСЗН Коростенської міської ради про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 14.01.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_4 доплату до заробітної плати (ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») за період з травня по грудень 2008 року в сумі  8556 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працює в цеху електрозв’язку №15 центру електрозв’язку №4 м. Коростень, який розташований в м. Овруч Житомирської області, яке згідно постанови KM України за № 106 від 23.07.1991 року (додаток № 1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Проте, вказані соціальні доплати проводиться відповідачем у розмірі, який передбачений постановою KM України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншим нормам Законів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами тому прийшов до висновку про необхідність стягнути з відповідача доплати до заробітної плати позивача, за проживання на території радіоактивного забруднення та щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 8556,00 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись частково з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Дію положення ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2008 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення за № 10-рп, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема статтю зазначеного Закону, якою зупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Однак, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача суми надоплачених соціальних виплат в загальному розмір 8556,00 грн., що було зазначено у третьому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.

За таких умов, відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм  матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 доплату до заробітної плати, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді:    

        _____________________ В.С. Заяць

_____________________ А.Ю. Коротких

_____________________ М.В. Межевич