Копія
Справа № 2-475/2007 Категорія № 4
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого судді Луньової С.І., при секретарі Сиротенко Т.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження житловою площею, що знаходиться в особистій власності, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4про вселення і визнання права власності на 1/2 частку квартири і визнання порядку користування ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження житловою площею, що знаходиться в особистій власності, указуючи, що вони з відповідачем знаходили у зареєстрованому шлюбі з 17.03.1973 року по 29.09.1995 рік. У 1972 році вона вступила в ЖБК -70, де їй як члену кооперативу на підставі сумісного рішення виконкому Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 24.09.1974 року за НОМЕР_1 і ЖБК -13 - ордер НОМЕР_2 від 21.10.1974 року була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 30,12 кв.м., загальною вартістю 4815 радянських рублів, вказана сума виплачена нею повністю в 3 кварталі 1989 року, а в 1992 році квартира передана їй у власність і зареєстрована КП БТІ і ГРОНМ у м. Севастополі на праві особистої власності. Указує, що колишній чоловік, відповідач по справі, членом кооперативу не був, прав на частку паєнагромадження, що вносяться особисто нею з власних грошових коштів, за ним не признавалося, про визнання таких прав він вимог не заявляв. Про розділ квартири відповідач ні під час шлюбу, ні після його розірвання не заявляв. Вважає, що відповідач пропустив термін позовної давності з моменту розірвання шлюбу на заяву про права власності на вказану квартиру і хоча він і зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 1974 року, проте втратив право користування житловим приміщенням, оскільки не проживає у вказаній квартирі з листопада 1997 року, тобто більше шести місяців. Постійно відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2. На її думку реєстрація колишнього чоловіка у її квартирі, що належить їй на праві власності, перешкоджає їй як власнику володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, звернувся до суду із зустрічними позовними вимоги, указуючи, що він перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1. Вказане житлове приміщення було надано згідно до ордера НОМЕР_2 від 24.10.1975 року йому і його дружині, позивальниці у справі. У період шлюбу за квартиру повністю був виплачений пайовий внесок в 1991 році. Шлюб розірваний 29.09.1995 року, але залишався проживати в кімнаті площею 14,0 кв.м., а відповідачка в кімнаті площею 16,0 кв.м. Відповідач постійно створює нестерпні для мешкання умови і він вимушений йти тимчасово ночувати до знайомих. З 2003 року по 2005 рік з ним в кімнаті проживав син з сім'єю, а після відїзду сина до Росії відповідачка
2
забрала ключі і він не може користуватися квартирою, яку позивальниця здає квартирантам. Вважає, що квартира побудована на загальні грошові кошти і просив вселити його в спірне житлове приміщенням, визнати за ним право власності на 1/2 частку вищезгаданої квартири, виділивши йому у користування кімнату площею 14,0 кв.м.,, а відповідачці кімнату площею 16,0 кв.м., в загальному користуванні залишити кухню, ванну, туалет, коридор і веранду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивальниці, просив задовольнити їх в повному об'ємі шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження житловою площею, що знаходиться в особистій власності ОСОБА_4, визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною житловою площею і зобов'язати органи ПРФО Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою, визнати пропуск терміну давності без поважних причин.
Відповідач ОСОБА_2, його представник позов не визнали. Відповідач пояснив, що він дійсно проживає протягом 10 років за адресою: АДРЕСА_2, але вказане житлове приміщення не належить йому і у будь-який час дочка ОСОБА_5, у якої він проживає, може попросити його звільнити житло. Підтвердив, що оплату за квартиру не проводить, вселятися не намагався, із заявами про вселення не звертався ні до органів міліції, ні до суду. Питання про розділ спільно-нажитого майна при розірванні шлюбу і до теперішнього часу не ставився.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача і його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 17.03.1973 року по 29.09.1995 рік. У 1972 році ОСОБА_4 вступила в ЖБК -70, де їй як члену кооперативу на підставі сумісного рішення виконкому Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 24.09.1974 року за НОМЕР_1 і ордеру НОМЕР_2 від 21.10.1974 року була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 30,12 кв.м., загальною вартістю 4815 радянських рублів. Вартість квартири виплачена позивачем повністю в З кварталі 1989 року, що підтверджується довідкою, а в 1992 році квартира передана їй у власність і зареєстрована КП БТІ і ГРОНМ у м. Севастополі на праві особистої власності. Відповідач по справі членом кооперативу не був, прав на частину паєнагромадження, що вносяться особисто нею з власних грошових коштів, за ним не признавалося, про визнання таких прав він вимог не заявляв, хоча він і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 1974 року. Про розділ квартири відповідач ні під час шлюбу, ні після його розірвання вимог також не заявляв, що підтверджується і матеріалами цивільної справи за заявою сторін про розірвання шлюбу (НОМЕР_3).
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі з листопада 1997 року. Постійно відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, при цьому остання підтвердила факт мешкання ОСОБА_2 протягом 10-ти років за адресою: АДРЕСА_2.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила також, що відповідач пішов проживати до іншої жінки, подруги позивальниці, років 10 тому і лише зрідка зустрічався з своїм сином і його сім'єю. Все свої речи він забрав із спірної квартири.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність", власник може вимагати усунення всяких порушення його права, хоч би ці порушення и не були об'єднані з позбавлення володіння.
Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1належить на праві власності ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_2
3
, зареєстрований за вказаною адресою, перешкоджає позивачу як власнику володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд також вважає, що відповідач пропустив термін позовної давності, оскільки з моменту розірвання шлюбу протягом трьох років і до липня 2006 року не заявляв про свої права на спірне житлове приміщення, протягом 10 років не проживав в ньому, не вселявся в дане житлове приміщення, оплату не проводив, а лише зберігав реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 в м. Севастополі. Про відновлення пропущеного терміну позовної давності питання не ставив. Суд вважає, що ОСОБА_2втратив право користування спірним житловим приміщенням, його ж зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають по викладених вище обставинам.
З урахуванням викладеного і керуючись ст. 71 ЖК України, ст. 48 Закону України „Про власність", ст. ст. 15, 30, 62, 203, ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Усунути ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження житловою площею, що знаходиться в її особистій власності, визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, - квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язати органи відділ ПРФО Нахімовського району м. Севастополя зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку - квартири АДРЕСА_1 в м. Севастополі.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4про вселення і визнання права власності на 1/2 частку квартири і визнання порядку користування нею, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 17 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (1% от суми квартири - 51 грн та 17 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд м. Севастополя через Нахімовський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з її копіями в апеляційну інстанцію або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.