ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року № 15870/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про зобов’язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни , -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання нарахування державної соціальної допомоги дитині війни за період з січня 2006 по листопад 2008 років відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Вимоги обґрунтовані тим, що виплати у розмірі, встановленому зазначеним законом, не здійснювалися.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано відповідача провести позивачеві нарахування підвищення пенсії за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум у 2008 році – 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В решті частини позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195 , з урахуванням статті 111 цього Закону, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у задоволенні позову, починаючи з дня ухвалення цього Рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195 , а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у задоволенні позову, починаючи з дня ухвалення цього Рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року, по 30.11.2008 року відповідно до позовних вимог.
Водночас відмова у задоволенні позову за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а тому його дії є правомірними.
Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195 .
Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача щодо неправильного застосування статті 6 Закону № 2195, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону та спрямовані на порушення прав позивача.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі № 2-а-746/09 – без змін, уточнивши її: з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.М. Довгополов
Судді: М.А. Пліш
О.П. Стародуб