КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3702/09 Головуючий у 1 інстанції Островська О.О.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
Медовниці Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році 2-ої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.10.2002 року.
Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії в розмірі – трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена відповідачем у розмірі, який встановлений постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», також суд першої інстанції посилався на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач керувався постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року, яка суперечить вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої допомоги за 2007 рік в розмірі 1125 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у квітні 2007 року до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що дія рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року не може бути застосовано до правовідносин, які вже відбулися.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ Г.В. Земляна
_____________________ М.В. Межевич