ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 березня 2010 року                                                                                справа № 2а-201/09    

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого   –  Поплавського В.Ю.,

суддів              –   Уханенка С.А., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тернівської районної у м. Кривому Розі ради на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -  

в с т а н о в и л а :

В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тернівської районної у м. Кривому Розі ради та просила суд визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплати боргу з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року. Зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату та виплату боргу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2009 року позовні вимоги були задоволено в повному обсязі. Зобов’язано відповідача зробити перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та виплатити заборгованість.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має сина – ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Однак, п.7 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік дію ст. 41 та ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Абзацом 3 частини 2 ст. 56 цього ж Закону було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач здійснював виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно до вищезазначеного порядку та розмірів (а.с. 8 ).

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 7 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" були визнані неконституційним та втратили чинність.

Проте, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України до даних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що слід було застосувати положення ч.2 ст. 99 КАС України якою визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказував на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, та просив на цій підставі відмовити в задоволенні позову.

Позивач звернулась до суду з позовом 17 березня 2009 року, тобто більше ніж за рік після того як вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, підстав поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, та не ставилось питання про визнання поважною причини пропуску строку.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за пропуском строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України  підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню, з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, колегія суддів, -

                                                 п о с т а н о в и л  :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тернівської районної у м. Кривому Розі ради – задовольнити.

Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2009 року – скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

Головуючий:                                                                             В.Ю. Поплавський

Судді:                                                                                         С.А. Уханенко

                                                                                                    С.В. Сафронова