КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-28672/08 Головуючий у 1 інстанції Євпак В.В.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів: Зайця В.С.,
Коротких А.Ю.,
Межевича М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення 6993,27 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області про стягнення з відповідача компенсації та доплати, передбачених вимогами ст.ст. 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 6993,27 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_4 кошти, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 3629,79 грн. ( ст. 37 Закону – 545,70 грн., ст. 39 Закону 2728,50 грн., ст. 51 Закону – 355,59 грн.).
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС 2 категорії, отримує пенсію за віком, зареєстрований і постійно проживає в с. Левковичі Овруцького району Житомирської області, яке згідно постанови KM України за № 106 від 23.07.1991 року (додаток № 1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Вимогами ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам віднесеним до 3 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю призначається у розмірі 25 % мінімальної пенсії.
Проте, у спірний період часу вказані соціальні доплати проводились відповідачем у розмірі, який передбачений постановою KM України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить вимогам ст.ст. 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншим нормам Законів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та рішення Конституційного Суду України за справою № 6-рп року від 09.07.2007 року, яким було відновлено дію ст.ст. 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому вважав за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, тому прийшов до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по вказаним соціальним виплатам в сумі 3570,59 грн. за період з 02.10.2007 року по 31.12.2007 року.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року – 440 гривень, а з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.
Законом України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дію положень ст.ст. 37, 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статтей 37, 39, 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосовувати до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, так як відповідач в запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі не наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, а вимогами ч. 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, тому судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
За таких умов, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України постанова підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позов необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення 6993,27 грн. задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 доплату до заробітної плати, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбачену ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ А.Ю. Коротких
_____________________ М.В. Межевич