КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-13897/08/1003 Головуючий у 1 інстанції Маркова О.М.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Коротких А.Ю.,

Межевича М.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2008 року позов задоволено частково, зобов’язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради донарахувати та виплатити за 2006 рік ОСОБА_4 1050 грн. як щорічну допомогу на оздоровлення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждала від аварії на ЧАЕС у 1986 році, 2-ї категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується постраждалим від Чорнобильської катастрофи в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік позивачу була здійснена відповідачем 29.08.2006 року в розмірі, який встановлений постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, посилаючись на те, що при нарахуванні та здійсненні виплати допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою КМ України  № 562 від 12.07.2005 року, яка суперечить вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому суд першої інстанції вважав за можливе не застосовувати до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, тому прийшов до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої допомоги за 2006 рік розмірі 1050,00 грн.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на слідуюче.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В запереченнях проти позовної заяви (а.с. 10), представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а позивач щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік отримала 29.08.2006 року, тобто про порушення своїх прав вона дізналась в серпні 2006 року, з позовом до суду звернулась лише в січні 2008 року, при цьому жодних причин поважності пропуску річного строку не зазначила, тому колегія суддів приходить до висновку, що її позовні вимоги про стягнення з відповідача недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку для звернення до суду.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо можливості частково задовольнити позов, визнаються колегією суддів такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Оскілшьки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від                                     11 листопада 2008 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________ В.С. Заяць

_____________________  А.Ю. Коротких

_____________________  М.В. Межевич