КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 12/213 (2а-653/08) Головуючий у 1 інстанції Цвіркун Ю.І.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів: Зайця В.С.,
Коротких А.Ю.,
Межевича М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними дій та стягнення суми щорічної разової грошової допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до УПСЗН Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання незаконними дій та стягнення суми щорічної разової грошової допомоги за 2005-2008 роки та стягнення моральної шкоди в розмірі 2500 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідачі подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволених вимог за 2007 рік, тому оскаржувана постанова в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, УПСЗН Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації посилалось на те, що оскаржувану постанову в частині відмовлених позовних вимог було ухвалено при дотриманні вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування в цій частині відсутні.
Заперечуючи проти апеляційних скарг відповідачів, позивач посилався на те, що оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог було ухвалено при дотриманні вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування в цій частині відсутні.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги відповідачів слід задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення, тому має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, який визначений ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, вказана допомога отримувалась позивачем у 2005 році в розмірі – 50,00 грн., у 2006 році – 50,00 грн., у 2007 році – 55,00 грн., у 2008 році – 75,00 грн., тобто з урахуванням обмежень та змін, встановлених відповідними Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року були визнані неконституційними положення деяких статей, зокрема положення ст. 29, п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалась щорічна разова грошова допомога учасникам війни, при цьому суд першої інстанції посилався на практику Європейського Суду з прав людини, прийшов до висновку про те, що відповідачами було порушено право позивача на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2007 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, саме в тому розмірі, який був передбачений положенням ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 09 липня 2007 року, а відтак суд першої інстанції вважав за необхідне зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача розмір недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік як учаснику війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується з огляду на слідуюче.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що виплата щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік ОСОБА_4 була проведена Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у квітні 2007 року, що підтверджується відповідною довідкою відповідача за № 09/736-11 від 01.03.2010 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що здійснивши вказану виплату до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, відповідач виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача, тому оскаржувану постанову в цій частині не можна визнати законною та обгрунтованою і такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.
Що стосується решти позовних вимог, то вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2005 та 2006 роки, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову з задоволенні цієї частини позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки з зазначеними позовними вимогами за 2005-2006 роки він звернувся до суду лише в січні 2008 року, при цьому не надав жодних поважних причин пропуску річного строку, а відповідачі наполягали на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропуску строку.
Колегія суддів вважає за можливе погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Крім того, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2008 рік, суд першої інстанції виходив з того, що здійснивши виплату вказаної допомоги позивачу в квітні 2008 року в розмірі, який був встановлений постановою КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 12.03.2008 року № 183, відповідач не порушив прав позивача.
З такими висновками суду першої інстанції можна погодитись, так як рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними пункт 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в новій редакції.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, тому судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова в частині позовних вимог про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2005, 2006, 2008 роки ухвалена при дотриманні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування в цій частині немає.
Проте, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині вирішення позовних вимог позивача щодо зобов’язання перерахувати та виплатити розмір щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2009 року скасувати в частині зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ А.Ю. Коротких
_____________________ М.В. Межевич