ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/22/19 Номер провадження 22-ц/814/91/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Дряниці Ю.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича

на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2019 року

по справі за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, боржник: ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. відмовлено.

З цією ухвалою не погодився приватний виконавець, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати, а подання приватного виконавця задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що право власності на квартиру (щодо якої і було ініційовано подання приватного виконавця) у боржника фактично виникло, але не було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відсутністю штампа та відмітки про реєстрацію права власності на договорі купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 25.04.2008 року.

При цьому, апелянт вважає помилковим висновок місцевого суду стосовно необхідності здійснення запиту до відповідних органів, з метою підтвердження наявності державної реєстрації права власності на вказану квартиру за боржником, оскільки воно у нього виникло на підставі договору купівлі-продажу, а реєстрація відповідного права була здійснена на паперових носіях, за відсутності на той час автоматизованої системи реєстрації даних.

Окрім того, вказує, що в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про державну реєстрацію іпотеки згідно договору іпотеки від 25.04.2008 року, що, на думку апелянта, також вказує на те, що боржник ОСОБА_1 дійсно є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зауважує, що станом на дату звернення до суду з даною заявою боржником не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, про наявність боргу він обізнаний, та ухиляється від його погашення, відтак, задоволення даної заяви є єдиним можливим варіантом задоволення вимог стягувача.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У жовтні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до місцевого суду із завою про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку, в якій просив звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , для організації примусового виконання виконавчого листа Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №2-218/09 року від 14.05.2009 року (а.с.1-6).

В подальшому, як зазначено вище, 04 жовтня 2019 року місцевим судом було постановлено оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. (а.с.87-88).

Відмовляючи в задоволенні заяви приватного виконавця, районний суд виходив із того, що приватним виконавцем не вжито заходів по встановленню факту наявності державної реєстрації договору купівлі-продажу, яким набуто за боржником право власності на квартиру, відтак, суд позбавлений можливості встановити правові підстави та момент набуття боржником речових прав щодо об`єкту нерухомості, на який приватний виконавець прохає звернути стягнення. Окрім того, установлено, що згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на вказану квартиру є належним чином оформленні на ОСОБА_3 .

Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно

Згідно ч.1 ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Відповідно до ч.4 та 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами статей 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та Законом України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Так, державний виконавець у своєму поданні порушує питання про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

За змістом ч.10 ст.440 ЦПК України судом вирішується питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Як убачається з матеріалів справи рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.04.2019 року по справі за позовом АКБ «Форум» в особі Полтавської філії АКБ «Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» в особі Полтавської філії АКБ «Форум» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0017/08/25-N від 25.04.2008 року в розмірі 367590,06 грн., звернувши стягнення на предмет іпотеки (трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 року) шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 ЗУ «Про іпотеку».

На виконання даного рішення 14.05.2009 року було видано виконавчий лист № 2-218/09 (а.с.7-8).

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. від 28.03.2019р. було відкрито виконавче провадження №58739257 по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа № 2-218/09 від 14.05.2009 року (а.с.24).

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. від 03.04.2019р. було об`єднано виконавчі провадження №58779071 та №58739257 у зведене виконавче провадження №58789856 (а.с.25).

Місцевим судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. знаходиться вказане вище зведене виконавче провадження №58789856 (а.с.25), до складу якого входять:

- виконавче провадження №58779071 з примусового виконання виконавчого листа № 2-218/09, виданого 14.05.2009 р. Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Карго Пром» заборгованості у сумі 1730,00 грн. (а.с.9-10,22);

- виконавче провадження №58739257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-218/09, виданого 14.05.2009 р. Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Карго Пром» заборгованості у сумі 367590,06 грн. (а.с.7-8,24).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.02.2019 року у справі за №541/22/19 замінено стягувача з ПАТ «Банк «Форум» на ТОВ «Карго Пром» (а.с.11-13).

Також, в ході виконавчого провадження, приватним виконавцем виявлено, що згідно договору купівлі-продажу від 25.04.2008 р. боржник ОСОБА_1 володіє нерухомим майном, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62-63).

При цьому, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про здійснення державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу від 25.04.2008 року відсутні. Так, в Реєстрі, власником речових прав на відповідне майно значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Разом із тим з Відомостей з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що, згідно постанови старшого державного виконавця ВДВС Миргородського МРУЮ Шелест Н.Н. від 28.08.2009р. накладено обтяження-арешт на майно - вказану вище квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (підстава-договір іпотеки від 25.04.2008р.), власником якого є ОСОБА_1 (а.с.84).

Згідно ст.657 ЦК України (в редакції від 12.04.2008 року), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як убачається з чинного та ніким не скасованого Іпотечного договору №0017/08/25-N/S-1 від 25.04.2008 року, укладеного між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 (п.1.2), предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 40,1кв.м, загальною площею 69,0кв.м. Право власності Іпотекодавця на Предмет Іпотеки підтверджується Договором купівлі-продажу від 25.04.2008 року, укладеним між Іпотекодавцем і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Миргородським МРВ УМВС України в Полтавській області 27.12.2000 року, посвідченим приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В., зареєстрованим в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №2499 та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 25.04.2008 р. №2865471 (а.с.14-18).

Згідно довідки Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 02.04.2019р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , крім того, 29.03.2019р. отримав паспорт громадянина України у формі картки (а.с.45).

Зміна прізвища боржником підтверджується також наявним у матеріалах справи Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.55-58).

З наведеного вбачається, що належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, установлено, що ОСОБА_1 фактично є належним власником спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Як зазначено у п.п.1,2 Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 15.07.2003 року № 87/5 (в редакції, чинній на момент посвідчення Іпотечного договору №0017/08/25-N/S-1 від 25.04.2008 року)відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про нотаріат" усі нотаріальні дії, учинені нотаріусами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожний нотаріус веде один реєстр для реєстрації нотаріальних дій (далі - реєстр), нумерація в якому починається у перший робочий день нового року і закінчується в останній робочий день цього року. Заведення та ведення нотаріусом одночасно більше ніж одного реєстру забороняється. Реєстри, не закінчені в попередньому році, не можуть використовуватися нотаріусом у наступному році. У разі закінчення реєстру нотаріусом в установленому порядку заводиться новий реєстр. Реєстри мають бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.

Аналіз даної норми свідчить про те, що на час реєстрації іпотечного договору, відповідні реєстри нотаріусами велися в паперовому вигляді, без внесення відомостей до єдиної електронної бази.

Також, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація: права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно; правочинів, іпотек, відомостейпро обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Відтак, оскільки Договір купівлі продажу спірного нерухомого майна було укладено 25.04.2008 року, тобто до 01.01.2013 року, то відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про ОСОБА_1 як власника відповідної квартири, не може вказувати на те, що він таким не є, а лише свідчить про невнесення відповідним органом зазначеної інформації до реєстру.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи установлено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що судове рішення боржником не виконане, а приватний виконавець, у свою чергу, зобов`язаний вживати всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду, наявні підстави для задоволення подання останнього.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового, яким подання приватного виконавця слід задовольнити.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, та такими, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, - задовольнити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2019 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, боржник: ОСОБА_1 , - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , для організації примусового виконання виконавчого листа Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №2-218/09 року від 14.05.2009 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ П.С. Абрамов

Ю.В. Дряниця