Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 /857                                               Головуючий у суді 1-ї інстанції: Григорусь Н.Й.

Категорія 44                                                       Суддя-доповідач: Рафальська І.М.

РІШЕННЯ

Іменем  України

26 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М..

суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

з участю Дуба В.Г., представника позивача ОСОБА_2

та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за апеляційною скаргою відповідача на рішення Богунського райсуду м.Житомира від 27 лютого 2007 року,

встановила:

У вищевказаному позові ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача 6000 грн., посилаючись на те, що останній таку суму позичив у нього, зобов'язався повернути, але не повернув. У судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 6040 грн. та судові витрати.

Рішенням Богунського райсуду м.Житомира від 27 лютого 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 6040 грн. та 60 грн. сплаченого судового збору, а всього 6100 грн.

Стягнуто з відповідача на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 0,40 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним та залишити позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду; посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи; позивач жодного разу не з'явився в судове засідання, чим допущена неповнота судового слідства. Суд не взяв до уваги його пояснення про те, що розписка про зобов'язання повернути отримані  гроші була написана під примусом.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4   кошти  за договором  позики,  при  цьому  посилався  на  відповідні  норми

матеріального права.

Суд задовольнив позовні вимоги, отже, виходив з того, що між сторонами був укладений договір позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона / позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.,визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що висновки райсуду не відповідають обставинам справи, оскільки грошові кошти позивачем відповідачеві не передавалися, а значить договір позики між сторонами не був укладений.

Посилання позивача на розписку /а.с.6/ не може бути взяте до уваги, оскільки за нею ОСОБА_4 зобов'язувався повернути гроші, які  йому дала інша особа для ОСОБА_3

За наведених обставин рішення райсуду, яке не відповідає вимогам закону, підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Богунського райсуду м.Житомира від 27 лютого 2007 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.