справа №1-98/07
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2007 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі головуючої судді Кушнір Н.В.
при секретарі Данчук Л.А.
з участю прокурора Янчевської А.О.
потерпілої ОСОБА_1
її представника ОСОБА_2
законного представника підсудного ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.В.Олексин Рівненського району Рівненської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого по АДРЕСА_1, не судимого,
у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,
встановив:
20 листопада 2006 року ОСОБА_5. під час перерви між 3 та 4 уроком, перебуваючи в приміщенні класу Шпанівської ЗОШ, розміщеної в с.Шпанів Рівненського району Рівненської області, скориставшись відсутністю господаря, сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, з сумочки ОСОБА_1 таємно викрав мобільний телефон марки «LG 1800» вартістю 759 гривень, з сім картою мобільного оператора «Djuice» вартістю 50 гривень, на рахунку якого перебували гроші в сумі 9 гривень, всього викравши майна на загальну суму 818 гривень.
Підсудний ОСОБА_5. свою вину у скоєнні злочину визнав повністю та показав, що 20.11.2006 року на перерві між 3 та 4 уроками він знаходився в класі Шпанівської ЗОШ. В цей час ще знаходились однокласниці ОСОБА_6 та ОСОБА_1. Побачив, що ОСОБА_1 поклала до своєї сумки мобільний телефон «LG». Під час перерви користуючись тим, що в класі нікого не було, викрав даний телефон і поклав собі в кишеню. Потім вийшов на територію школи, виключив мобільний телефон та заховав, і повернувся у клас. На запитання ОСОБА_1, чи він не брав його, то відповів, що не брав. Після шостого уроку забравши телефон, зайшов до свого друга ОСОБА_7 та дав його на зберігання, не повідомляючи його походження.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.
У зв"язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз"яснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи.
Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, зокрема потерпіла ОСОБА_1 показала, що в жовтні 2006 року мама купила їй мобільний телефон марки LG 1800 за 759 грн., яким почала користуватись. 20.11.2006 року на уроці вона користувалась даним телефоном, а потім поклала у власну сумочку. На перерві між 3 та 4 уроком виявила, що він зник, біля 12.00 год. подзвонила мамі та повідомила, що невідома особа викрала у її мобільний телефон та те, що у скоєнні даної крадіжки підозрює ОСОБА_5 - свого однокласника. На момент крадіжки в телефоні також знаходився стартовий пакет «Djuice» вартістю 50 грн. на рахунку знаходилось 9 грн. На даний час телефон повернутий, будь-яких претензій до підсудного з цього приводу вона не має.
Дані показання підтвердила її законний представник мама ОСОБА_2
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3, показав, що
ОСОБА_5 третя дитина в сім»ї, народився з родовою травмою голови. З дня народження та до
2-х річного віку вів себе неадекватно. З двохрічного віку син ОСОБА_5 був поставлений під
нагляд лікаря психіатра і перебуває на обліку в Рівненському ЦПЗН. Коли сину ОСОБА_5
виповнилось 3 роки, батька було визнано опікуном, до шкільного віку син розвивався
нормально і в школу пішов в 7 років. В початкових класах навчався та розвивався
нормально, однак приблизно з 3-4 класу почав комплексувати і міг без будь якої причини
залишити уроки. З даного моменту почав навчатись погано і на його поведінку почали
скаржитись у школі. Коли він починає з ОСОБА_5 проводити виховну роботу, то він на його
слова інколи звертає увагу, а інколи зовсім не звертає увагу. Весною 2006 року його син
ОСОБА_5 перебував на лікувальному обстежені в Орловській обласній-психіатрічній лікарні
згідно направлення Рівненського ЦПЗН.
20 листопада 2006 року до його додому передзвонила вчителька та повідомила, що у класі був викрадений мобільний телефон і підозра впала на його сина ОСОБА_5: Коли ОСОБА_5 прийшов додоми, то поцікавився у нього, однак він нічого не сказав. По сімейних обставинах виїзжав в м.Київ. Повернувшись додому 23 листопада 2006 року, до нього прийшов працівник міліції, з яким він поїхав в школу до сина ОСОБА_5. При розмові з сином ОСОБА_5 той зізнався у даній крадіжці та повідомив, де на даний час перебуває викрадений мобільний телефон і дану інформацію він розповів працівнику міліції. Після чого він разом з працівником міліції та сином ОСОБА_5 поїхали до місця роботи ОСОБА_7, який повідомив, що даний телефон перебуває у нього дома. Тоді працівник міліції та ОСОБА_7 пішли до нього додому, а він з сином ОСОБА_5 поїхали додому.
Дані пояснення підтверджуються допитом свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 / а.с.26, 27 відповідно /, протоколом огляду та вилучення мобільного телефону / а.с. 15 /, речовими доказами / а.с.20 /, висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи / а.с.37-39 /.
Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_5 умисно скоїв таємне викрадення чужого майна, тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України.
При обранні виду і міри покарання підсудному суд враховує, що злочин, в якому він обвинувачується, згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу підсудного, який є неповнолітнім, раніше не судимий, за місцем навчання характеризуються негативно, що об"єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 /
a.c.28 /, перебуває на "Д" обліку в лікаря психіатра з приводу психопатії, є інвалідом дитинства.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.
Обставинами, що пом"якшують його покарання, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків.
Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно підсудного ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.
На підставі ст.75 КПК України з підсудного підлягає до стягнення вартість проведеної амбулаторної судово-психіатричної експертизи.
Керуючись ст.ст.323, 324, 335 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_5 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи
Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «LG 1800», який переданий на
зберігання потерпілій ОСОБА_1, залишити їй.
Стягнути з ОСОБА_5 в прибуток держави 66 грн. 30 коп. за проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.