У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     16 грудня 2009 року                                                                  справа № 2а-34/09

    Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі :

головуючого   судді  –  Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів               – Божко Л. А., Проценко А. О.,  

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну   скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області

на постанову  Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2009 р.

у справі  № 2а-34/09 (категорія статобліку -  2.19)

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до:  Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області

          про: визнання неправомірною бездіяльності та стягнення заборгованості по виплаті надбавки до пенсії як дитині війни, -  

ВСТАНОВИЛА:

  25.03.2009 р. позивач звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області (далі – УПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області) про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно неналежної виплати допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період, згідно уточнених позовних вимог, з січня 2006 р. по лютий 2009 р. включно в сумі 4218 грн. 30 коп., зобов’язання відповідача надалі виплачувати соціальну допомогу у відповідності із діючим законодавством України.

  Позов також містив заяву про поновлення строку звернення до суду.

 У позовній заяві позивач, посилаючись на те, що він має статус дитини війни, яким за нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімально пенсії за віком, та зазначаючи, що відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу не нараховував та не виплачував, вважає що бездіяльність відповідача, яка полягає у своєчасному не нарахуванні, своєчасній не сплаті позивачу надбавки, яка передбачена  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірною. Просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії, як дитини війни, за період з 01.01.2006 р. по 28.02.2009 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача надалі виплачувати соціальну допомогу у відповідності із діючим законодавством України.

Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2009 р. у справі №2а-34/09 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., січень, лютий 2009 р. з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та забезпечити її виплату в сумі 1625 грн. 33 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 42-44/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а. с. 47/, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 14.05.2009 р. у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилкове застосування судом норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Зазначає, що відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Апелянт також зазначає, що суд порушив норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин норми, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Апелянт вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства, що виключає підстави для задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р., і відповідно до вимог ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни» у 2006, 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, районний суд зазначив, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року були також правильно визначені судом попередньої інстанції, який керувався нормами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Отже, судом правомірно покладено на Управління Пенсійного фонду обов'язок зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку.

До того ж, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині подальшого проведення перерахунку та здійснення виплат позивачу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Доводи апелянта стосовно того, що вимоги до УПФУ пред’явлено необґрунтовано, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з зазначеного та змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України, згідно якої рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів,  колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання УПФУ в Софіївському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а також з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 28.02.2009 р. включно, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються зазначеним вище та дослідженими судом доказами, вони не можуть бути підставою для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги.

                Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

  Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2009 р. – без змін.

             Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

    Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

   Головуючий суддя                                                                        Л.П.Туркіна

             суддя                                                                        Л. А. Божко

 суддя                             О. А. Проценко