ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/2645/18 Номер провадження 22-ц/814/201/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литовченка Романа Вікторовича

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2019 року (повний текст складено 18 жовтня 2019 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про захист прав споживача, шляхом розірвання кредитного договору.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача,мотивуючи свої вимоги тим, що 16 серпня 2007 року між позивачем та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі Банк) було укладено кредитний договір № 137/07-К, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 45000,00 дол. США на термін до 13.08.2032 pоку. У подальшому неюбуло змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що спонукало укладення між сторонами Додаткового договору №1 від 29.12.2008 року про внесення змін до вказаного кредитного договору.

Зазначає, що, зметою забезпечення виконання кредитного зобов`язання було укладено іпотечний договір №137/07-К, відповідно до якого іпотекодавець (позивач) з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, передав іпотекодержателю (Банку) в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Вказує, що у 2010 році Банком було заявлено позов до неї, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 422769,09 грн. З метою погашення заборгованості нею (позивачем) за згодою Банку було продано іпотечне майно та частково погашено заборгованість по кредиту. Після часткового погашення залишок суми заборгованості склав 19436,63 дол. США та рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2017 року стягнута солідарно заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку в розмірі 196642,65 грн..

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» з 20.03.2015 року до 19.03.2020 рік.

З урахуванням наведених обставин ОСОБА_1 , на підставі положень п.22 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.652 ЦК України, прохала розірвати кредитний договір в зв`язку з істотними змінами обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, а саме позивач на момент укладення кредитного договору керувалася стабільною фінансовою ситуацією на валютному ринку, оскільки на момент укладення договору (16.08.2007 року) курс продажу іноземної валюти (долара США) до гривні становив - 5,05 грн., а на момент звернення до суду з позовом - 27,8 грн.

У зв`язку з наведеним просить розірвати кредитний договір №137/07-К від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1. та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі Банк).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариств «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про захист прав споживача фінансових послуг та розірвання кредитного договору №137/07-К від 16 серпня 2007 року, укладеного між Всеукраїнським Акціонерним Банком та ОСОБА_1 , відмовлено.

З цим рішенням не погодилась позивач, представник якої, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом неправомірно не було взято до уваги той факт, що, відповідно до умов кредитного договору, погашення кредиту та сплата відсотків за ним здійснюється у валюті - долар США, при цьому, позивач заробітну плату отримує в гривні, відтак, має купувати долари США за гривні, витрачаючи набагато більше коштів, ніж при укладенні договору.

Вказує, що на момент укладення кредитного договору позивач керувалася стабільною фінансовою ситуацією на валютному ринку, проте на момент подачі позову до суду курс гривні до долара становить 27,8 грн., при цьому на момент укладення кредитного договору становив - 5,05 грн.

Зауважує, що обставини, які змінили фінансову схему розрахунків за спірним кредитним договором є істотними, та про їх існування позивач не знала та не могла знати, відтак, погодилась на отримання кредитних коштів.

Зважаючи на те, що подальше перебування із відповідачем у кредитних правовідносинах на існуючих умовах призведе до неминучості отримання позивачем значних негативних фінансових результатів, при збереженому зобов`язанні повернути кредитній установі надані у тимчасове оплатне користування кошти та сплатити відсотки за їх використання, подальше виконання спірного кредитного договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін.

Вважає, що серед обставин, які можуть стати підставою для розірвання кредитного договору, в наявності існують одночасно всі чотири умови, які передбачені ч.2 ст.652 ЦК України.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладений кредитний договір №137/07-К, відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 45000,00 доларів США грн. на термін до 13 серпня 2032 року та зобов`язалася повернути кредит із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.3-6).

Згідно актового запису №1241 в Книзі реєстрації шлюбів ЦВРАЦС Полтавського МУЮ, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 19.09.2008 року, прізвище подружжя після одруження - « ОСОБА_3 », « ОСОБА_1 » (а.с.162).

Даний шлюб було розірвано 23.04.2010 року, актовий запис №165 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Октябрського ВРАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області (а.с.161).

В подальшому, згідно актового запису №154 в Книзі реєстрації шлюбів ВДРАЦС по м. Миргороду Миргородського МУЮ Полтавської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб 21.07.2012 року, прізвище подружжя після одруження - « ОСОБА_1 » (а.с.160).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 26.09.2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість по кредитному договору №137/07-К від 16 серпня 2007 року заборгованість у сумі 19436,63 дол. США, в перерахунку на національну одиницю України (Еквівалент по курсу НБУ 7,9096) заборгованість становить 153735,97 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено (а.с.26-28).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та рішенням №474 від 15.02.2018 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації до 19.03.2020 року (а.с.29-30).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2017 року позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення Ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №137/07-К від 16.08.2007 року, що становить 196642,65 грн., вирішено питання судових витрат (а.с.7-9).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості вимог ОСОБА_1 , а саме відсутності підстав для застосування до даних правовідносин положень ч.2 ст.652 ЦК України за обставин, наведених в позові.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За умовами статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено статтею 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Всі умови договору - істотні, звичайні та випадкові - з моменту його укладення стають однаково обов?язковими для виконання сторонами. В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Як установлено, 16 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладено кредитний договір №137/07-К, відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 45000, доларів США грн. на термін до 13 серпня 2032 року та зобов`язалася повернути кредит із сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.3-6).

Згідно з умовами вказаного кредитного договору визначено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13% річних.

За змістом статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1,2,3 ст.652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зі змісту ст.652ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Тобто, розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, за істотної зміни обставин.

Так, в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що на теперішній час вона не має можливості здійснювати оплату по кредиту у зв`язку з істотними змінами обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, а саме позивач на момент укладення кредитного договору керувалася стабільною фінансовою ситуацією на валютному ринку, оскільки на момент укладення договору (16.08.2007 року) курс продажу іноземної валюти (долара США) до гривні становив - 5,05 грн., а на момент звернення до суду з позовом - 27,8 грн., при цьому дохід ОСОБА_1 отримує в гривні, що також ускладнює виконання нею зобов`язань.

Однак, судом першої інстанції правомірно відхилено такі посилання позивача за їх недоведеності на підставі належних та допустимих доказів.

Окрім того, частиною 4 ст.652 ЦК встановлено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза має загальний характер і стосується обох договірних сторін, отже, не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку (Правовий висновок Верховного суду України висловлений у постанові від 20 лютого 2012 р. по справі № 6-93цс11).

Відтак, як вірно зазначено місцевим судом, під час розгляду справи ОСОБА_1 не доведено одночасне настання всіх чотирьох умов, встановлених ч.2 ст.652ЦК України та не надано доказів на підтвердження того, що її право порушене.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що зміна істотних обставин не відбулась, обставини залишились такими ж, що й на момент укладення спірного правочину.

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається, з матеріалів справи ОСОБА_1 не доведено наявність істотного порушення договору банком.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно того, що через фінансові труднощі позичальник не може сплачувати заборгованість за кредитом, відсотками тощо є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду, оскільки, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального чи матеріального права, які є підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литовченко Романа Вікторовича,- залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ С.М. Бондаревська

Л.І. Пилипчук