Справа № 344/21953/19

Провадження № 2/344/1531/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Ковалюк І.П.,

секретаря Караїм Ю.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 5000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття. У позовній заяві зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем, 10.12.2018 року рішенням Івано-Франківського міського суду шлюб між ними розірвано. В шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на повному її утриманні та вихованні. Після розірвання шлюбу відповідач перестав піклуватись про дитину та надавати матеріальну допомогу. Позивачу важко одній утримувати дитину, оскільки дочка є хворобливою, і кожного місця витрачає значну суму на ліки. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. З її слів вказала, що відповідач їздить на заробітки в Чехію, де має стабільний дохід і має можливість надавати матеріальну допомогу. Тому, просила суд стягувати аліменти з відповідача в розмірі 5000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття.

Позивач в судовому засіданні просила позов задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково. Просив стягувати з нього аліменти в сумі 2000 гривень. Суду пояснив, що він дійсно працює за кордоном, однак не на постійній основі, а на сезонних роботах, тому стабільного заробітку не має.

Заслухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.11.2014 року. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.12.2018 року шлюб між ними розірвано (а.с.5-6).

В шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.3,4).

Сторони довідок про свої доходи суду не надали.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує відсутність даних про розмір доходів сторін, потреби дитини щодо належного утримання.

Враховуючи те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, та те, що відповідач позов визнав частково, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 4000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду - 16 грудня 2019 року.

Позивачкою понесені витрати на правову допомогу, яка полягала у складанні позовної заяви. Згідно розрахункової квитанції №847 ОСОБА_1 сплачено адвокату Бучинській К.С. винагороду в сумі 700,00 гривень (а.с.11).

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, на підтвердження понесення стороною витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З квитанції № 847 від 09.12.2019 року наданої в обґрунтування фактично понесених судових витрат вбачається, що за складання позовної заяви адвокатом Бучинською К.С. отримано від ОСОБА_1 700 гривень (а.с. 11).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. За таких обставин вимога про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 768 гривні 40 коп. судового збору на користь держави.

На підставі ст. 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 247 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН невідомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повнолітня, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 16 грудня 2019 року.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН невідомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (з зарахуванням на рахунок: UA 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ковалюк І.П.

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2020 року.