22-ц/804/176/20

263/3546/17

Єдиний унікальний номер 263/3546/17

Номер провадження 22-ц/804/176/20

Головуючий у 1-й інстанції Васильченко О.Г.

Доповідач Биліна Т.І.

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря Сікора М.М.,

сторони:

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І.

представник позивача ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. про розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и в :

15 березня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. про розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру. В остаточно уточненому позовіпросилавизнати поважною причину пропуску строку звернення до суду, розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07.06.2013 року укладеному між нею та ОСОБА_6 , визнати за нею право власності на квартиру в зв`язку з тим, що покупець не виконав умови договору, так як вона не отримала обумовлену договором суму за продану квартиру.

Позовна заява, яка неодноразово уточнювалась мотивована тим, що 07.06.2013 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Пунктом 3 Договору передбачено, що за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 159 860 гривень, вказану суму відповідач був зобов`язаний передати їй одразу після підписання цього договору. Договір вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором. Порушення цього пункту є підставою для визнання договору неукладеним і відшкодування завданих продавцю збитків. До теперішнього часу даний договір не виконаний, вона вважала, що якщо розрахунок за договором не здійснений, відповідач не набув права власності на квартиру, оскільки фактичної передачі квартири за оспорюваним договором не відбулося.Після укладення договору вона продовжувала проживати у квартирі та розпоряджатись нею на власний розсуд, здійснювала витрати по її утриманню.Про порушення права власності дізналася в 2016 року, коли отримала новий договір про користування електричною енергією, де власником квартири був зазначений відповідач.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2019 рокув задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 добровільно передала відповідачу оригінали документів на квартиру та уклала спірний договір купівлі - продажу квартири, який пройшов державну реєстрацію.Умови договору сторонами виконані, підтвердженням чого є покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які суду пояснили, що після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_5 повернула їм 6000 доларів, витрачених ними на її лікування, яке тривало до укладення договору. Враховуючи родинні відносини, розписок ніхто нікому не писав. Після укладення договору купівлі продажу квартири позивач усі витрати по лікуванню несла сама.Позивачем не надано будь - яких доказів, які спростовують факт отримання нею грошових коштів за продану квартиру.Третя особа - приватний нотаріус Маріупольського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. пересвідчився у взаємній згоді сторін на укладення договору, його відповідності дійсним їх намірам,відсутності претензій один до одного, здійснив його державну реєстрацію.

Не погодившись з даним рішенням позивач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скаргамотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Відмова в задоволенні позову ґрунтується на тому, що позивачем не надано будь яких доказів, які спростовують факт отримання нею грошових коштів. Вказаних висновків суд дійшов на підставі пояснень свідків, та третьої особи - нотаріуса, який посвідчував спірний договір, що є порушенням, так як факт вчинення правочину а також виконання зобов`язань по ньому не може доводитися свідченнями свідків. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався, що укладеним договором не було передбачено складання будь-яких додаткових документів підтверджуючих факт передачі коштів від покупця продавцю. Проте, цим договором чітко було зазначено, що покупець зобов`язаний передати кошти продавцю одразу після його підписання.Договір вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором, на підтвердження цього розрахунку повинні бути надані які-небудь докази.Відсутність розрахунку за вказаним договором є підставою для розірвання договору. Суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_6 допустив порушення п.3 договору, яким передбачалося, що договірвважається виконаним після повного розрахункуза квартиру, що є порушенням істотної умови договору, а як наслідок підставою для його розірвання.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу в якому зазначив, що він з доводами апеляційної скаргине згоден.Розписка про передачу грошових коштів після проведення розрахунку не оформляласьпозивачем, оскільки покупець такої вимоги не заявляв. Позивач неодноразово від матері відповідача, яка доводиться їй рідною сестрою, отримувалав борг грошові кошти на лікування, які після продажу квартири віддала, протеборгових розписок ніколи не писала, дані факти позивач не заперечувала.Написання розписки при укладенні договору не передбачено ні законом, ні договором, тому її відсутність не свідчить що розрахунок не відбувся.Договір передбачає конкретний момент розрахунку «одразу після підписання цього договору». Здійснення державної реєстрації в день укладення договору свідчить про виконання покупцем усіх своїх зобов`язань. Вказаний фактпідтверджується тим, що в первісній заяві позивач зазначала про відсутність грошових коштів на лікування, а після укладення договору вонапродовжиласвоє лікуванняза рахунок власних коштів, що підтверджено показами свідків. Крім того позивач звернулася до суду з позовомчерез чотири роки після укладення договору, який неодноразово змінювала, що свідчить про невизначеність у своїх твердженнях та шляхах їх доведення.

Представники позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просивзалишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. в судове засідання не з`явився, написав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи, та обставин встановлених судом першої інстанції вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07.06.2013 року.(т.1 а.с.14)

У п.3 вказаного договору зазначено- вартість квартири, яку покупець зобов`язався передати продавцю одразу після підписання договору. Договір вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором.

Згідно п.11 договору -право власності на квартиру у покупця виникає після державної реєстрації цього права власності у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація договору купівлі - продажу відбулася шляхом його фіксації в реєстрі за № 1078 приватним нотаріусом МНО Донецької області Куркчи Г.І. в день його підписання сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.86).

Відповідно до наданих суду першої інстанції відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано 07.06.2013 року 16.02 год. за ОСОБА_6 . (т.1 а.с.38).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 15.03.2017 року звернулася до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу, в якому вона зазначала, що договір купівлі-продажу вона уклала із сестрою ОСОБА_7 , так як потребувала грошових коштів на лікування, а саме проведення складної операції нирки, вартість якої дорівнювала приблизно 1000 доларів США. (т.1 а.с.1-8)

18.09.2018 року позивач уточнила свої вимоги та просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яким вонапід впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, продала ОСОБА_6 квартиру за суму 159 860 грн., які від нього не отримала, при ринковійвартості подібної квартири 450 000 -600 000грн.(т.2 а.с.20-23)

01.11.2018 року позивач знову уточнила позов в якому просила розірвати договір купівлі продажу квартири, який вона уклала з племінником ОСОБА_6 з причини неотримання грошових коштів за продане майно.(т.2 а.с.37-38)

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доводи апеляційної скарги, що в задоволенні позову було відмовленовнаслідок висновків, які суд зробив на підставі пояснень свідків, та третьої особи - нотаріуса, так як факт вчинення правочину а також виконання зобов`язань по ньому не може доводитися свідченням свідків - недоречні.

Суд першої інстанції на підставі пояснень свідків, та третьої особи - нотаріуса, який посвідчував спірний договірдійшов висновків не стосовно факту вчинення правочину та виконання зобов`язань по ньому, а стосовно наявності в розпорядженні позивача грошових коштів, яких вона не мала допідписання спірного договору.

Доводи апеляційної скарги, що на підтвердження виконання договору повинні бути надані будь - які докази передачі грошових коштів не є переконливими.

Є кілька варіантів підтвердження передачі грошей: готівковий і безготівковий розрахунок між сторонами. При готівковому розрахунку продавець підписанням договору свідчить про отримання грошей від покупця у повному обсязі. У цьому випадку розписка не обов`язкова, оскільки факт передачі, прийняття грошей вже встановлений у договорі.

Вказані висновки опосередковано обгрунтовані тим, що позивач не здійснювала жодних заходів по витребуванню з відповідача обумовленої в договорі суми протягом чотирьох років з моменту його підписання, не вимагала повернути їй товаророзпорядчих документів на квартиру, яку вона продовжувала вважати своєю, навіть після того, як їй стало відомоу вересні 2016 року, що відповідач уклав договір, як власник квартири, з енергопостачальною організацією.(т.1 а.с. 2, 18,19)

Крім того, позивач не маючи доходів крім пенсії (доказів отримання грошових коштів з інших джерелнею не надано), після укладення 07.06.2013 року договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 , віддала борг ОСОБА_10 в сумі 6000 доларів США, зробила 16.07.2013 року чергову планову операцію єдиної нирки, вартість якої нею зазначено в первинному позові в розмірі 1000 доларів США,продовжила рекомендоване лікування під наглядом лікаря, та пройшла лікування внаслідок перелому медіальної шийки лівого стегна зі зміщеннямз 30.12.2015 року по 25.01.2016 року.

Доводи апеляційної скарги, що згідно п.3 укладеного договору, він вважається виконаним покупцем після повного розрахунку за договором, на підтвердження цього розрахунку повинні бути надані які-небудь докази - необґрунтовані.

Змістом укладеного договору не передбачено складання будь-яких додаткових документів підтверджуючих факт передачі коштів від покупця продавцю.

На думку позивачасуд першої інстанції, не звернув уваги, що мають місце недоліки в тлумаченні п.3 укладеного договору, на включенні якогов зміст договору наполягала саме ОСОБА_7 , мотивуючи, що договір укладається формально без наміру створення юридичних наслідків.

Проте, вказане твердження не можна прийняти до уваги, так ОСОБА_11 не була стороною договору, його було укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Європейський суд з прав людини зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIKy. UKRAINE №15123/03 ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).

Тобто особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела завдання їй істотної шкоди, як продавцю за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07.06.2013 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 13січня 2020 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді М.Ю. Лопатіна

Є.Є. Мальцева