Судове рішення #8410197

         Справа №22ц-674/2010

Головуючий  у  першій  інстанції – Кухта В.О.

Доповідач – Заболотний В.М.

 

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м     У к р а ї н и

24 березня 2010 року                                                                            місто  Чернігів

          А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  в  складі:

                           головуючого  -  судді  Шарапової О.Л.  

                           суддів  -  Заболотного В.М.,  Євстафіїва О.К.

                           при  секретарі  -  Штупун О.М.

          з  участю – позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3,

                              ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

                              прокурора Котової Е.В., адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8

         

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, заступника прокурора Менського району Лиходід Л.О., Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (далі – ВАТ „Ощадбанк”) на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ВАТ „Ощадбанк” про стягнення пені та відшкодування збитків,  

В С Т А Н О В И В :

          У листопаді 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись до суду з даним позовом, вказуючи на те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_11, яка у 2004-2007 роках працювала керуючим Менським відділенням №3061 ВАТ „Ощадбанк”, з відкритих на ім’я позивачів розрахункових, поточних, карткових рахунків були незаконно зняті грошові кошти, чим їм завдано значної матеріальної шкоди. Заочним рішенням Менського районного суду від 13.05.2009 року, яке набрало законної сили, з ВАТ „Ощадбанк” на користь позивачів було стягнуто пряму матеріальну шкоду, завдану їм в результаті заволодіння належними їм грошовими коштами посадовою особою відповідача, та 3% річних. Проте, пунктом 32.3 ст.32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що банк, який списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. Оскільки кошти до цього часу позивачам не повернуті, то на підставі ст.ст. 22, 1166, 1172 ЦК України та ст.32 вказаного вище Закону, просили стягнути з ВАТ „Ощадбанк” на свою користь 766 801грн. 93коп. пені, а також 52 556грн. 30коп. збитків, які були завдані їм у зв’язку зі зверненням до суду та отриманням правової допомоги.

    Неодноразово уточнивши свої позовні вимоги, позивачі остаточно просили стягнути з ВАТ „Ощадбанк” на користь ОСОБА_2 130 973грн. 50коп. пені та 12 348грн. 46коп. збитків, на користь ОСОБА_9 – 393 982грн. 50коп. пені та 27 844грн. 04коп. збитків, на користь ОСОБА_10 – 50 558грн. 50коп. пені та 3 429грн. 23коп. збитків (а.с.111-113).

          Рішенням Менського районного суду від 14.01.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ „Ощадбанк” на користь ОСОБА_2 38 433 грн. 96 коп. пені та 12 348грн. 46коп. збитків, а всього - 50 782грн. 42коп.; на користь ОСОБА_9 – 86 633грн. 17коп. пені та 27 844грн. 04коп. збитків, а всього - 114 507грн. 21коп.;  на користь ОСОБА_10 – 10 329грн. пені та 3429 грн. 23 коп. збитків, а всього - 13 758грн. 23коп. Стягнуто з ВАТ „Ощадбанк” судові витрати на користь ОСОБА_2 - 42 грн. 52 коп., на користь ОСОБА_9 – 32 грн. 57 коп., на користь ОСОБА_10 – 30 грн. 58 коп. Стягнуто з ВАТ „Ощадбанк” на користь держави 1700 грн. судового збору.

          Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, заступник прокурора Менського району та ВАТ „Ощадбанк” звернулись до суду із апеляційними скаргами.

    В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 просять змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  порушення норм матеріального права. На думку апелянтів, висновок суду про стягнення суми пені в межах одного року є необґрунтованим, оскільки статтею 32 ЗУ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яка є спеціальною нормою по відношенню до норм ЦК України, передбачено нарахування пені за весь період від дати списання коштів до дати їх фактичного повернення. Суд вказав, що безпідставність списання коштів з рахунків позивачів була встановлена вироком суду у кримінальній справі, тому і строк позовної давності необхідно відраховувати з моменту набрання ним законної сили, тобто з 23.02.2009 року. Оскільки позивачі звернулися до суду в листопаді 2009 року, то річний строк давності ними не пропущено. Також, апелянти не погоджуються із розрахунком пені, який застосовано судом, вважаючи, що даний розрахунок не враховує всіх ставок за короткостроковими кредитами, що діяли у ВАТ „Ощадбанк”, їх диференціацію за періодами та категоріями позичальників. Крім того, позивачі просять здійснити новий розподіл судових витрат.

    В апеляційній скарзі заступник прокурора Менського району Лиходід Л.О. просить скасувати рішення місцевого суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом безпідставно застосовано ст. 1172 ЦК України, оскільки вироком суду не встановлено факту, що позивачам нанесені збитки під час виконання ОСОБА_11 трудових обов’язків, так як остання не здійснювала безпосередню видачу коштів. До її посадових обов’язків, вичерпний перелік яких закріплений у посадовій інструкції керуючої філією, не входила видача грошових коштів з каси банку згідно чекових книжок та пластикових карток, приймання чеків до оплати та інші функції, пов’язані із проведенням касових операцій. А тому, на думку апелянта, відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, яка завдана позивачам по справі, повинна відшкодуватися в повному обсязі особою, що її завдала, тобто ОСОБА_11 Також, прокурор вказує на порушення норм процесуального права, оскільки суд прийняв до провадження та розглянув по суті справу, яка підвідомча суду господарської юрисдикції, так як рахунки, з яких були списані кошти позивачів, були відкриті останніми як суб’єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями. Крім того, всупереч вимогам ст. 201 ЦПК України, судом було відхилено клопотання прокурора та представників відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом України справи про стягнення на користь позивачів коштів з ВАТ „Ощадбанк”.

    В апеляційній скарзі ВАТ „Державний ощадний банк України” просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що висновки суду є взаємовиключними, оскільки, вказавши, що в даному випадку зобов’язання, які виникли у банку, є позадоговірними, суд застосував статтю 32 ЗУ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яка регулює зобов’язання, що виникли лише на підставі договору. Також, апелянт вказує, що судом надана неправильна юридична оцінка правовідносинам, що виникли між банком та позивачами, оскільки судовим рішенням встановлено факт виникнення правовідносин з відшкодування шкоди, завданої злочином, а не відносин з виконання договору банківського рахунку, зокрема, щодо помилкового переказу. Апелянт наполягає на тому, що відраховувати строк позовної давності з дати вироку суду у кримінальній справі як дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права, є неприпустимим. Звернення позивачів до суду із позовною заявою про стягнення пені здійснено через два роки з моменту, коли їм стало відомо про порушення свого права, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім того, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, при винесенні оскаржуваного рішення судом було грубо порушено норми права, що визначають підсудність справ у судах господарської та загальної юрисдикцій, оскільки по справі було встановлено, що позивачі відкривали рахунку в установі ВАТ „Ощадбанк” як приватні підприємці, а тому справу належить розглядати в господарському суді. Апелянт також не погоджується з задоволенням вимоги позивачів про стягнення збитків, понесених на оплату послуг адвоката, оскільки зазначені витрати належать до витрат, пов’язаних з розглядом справи, і не підпадають під поняття збитків в розумінні ст.22 ЦК України. Крім того, в порушення ст.212 ЦПК України, суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, застосовуючи ст.32 ЗУ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” не витребував для оцінки договори про відкриття та обслуговування рахунків з метою з’ясування, чи передбачена інша, ніж встановлена законом, відповідальність банку перед позивачами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, пеня підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов’язання, але не більше ніж за один рік. Також, суд частково задовольнив вимоги позивачів про відшкодування понесених ними витрат на правову допомогу.

          Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

 

          По справі встановлено, що вироком Борзнянського районного суду від 04 лютого 2009 року, який вступив в законну силу, ОСОБА_11 визнано винною в скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України, оскільки остання, працюючи на посадах виконуючого обов’язки та керуючого Менським відділенням №3061 ВАТ „Ощадбанк”, в період з 2004 по 2007 роки, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, в інтересах третіх осіб та з інших особистих інтересів, шляхом підробки банківських документів, заволоділа грошовими коштами, які знаходились на рахунках позивачів ОСОБА_10 (а.с.16-23).

          Заочним рішенням Менського районного суду від 13.05.2009 року, що також набрало законної сили (а.с.26-31, 33-35), з ВАТ „Ощадбанк” на користь ОСОБА_2 стягнуто 400 699 грн. 19 коп. завданої злочином матеріальної шкоди, з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних, на користь ОСОБА_9 – 973 820 грн. 98 коп., на користь ОСОБА_10 – 123 073 грн. 94 коп.

          Таким чином, зазначеними судовими рішеннями встановлений факт незаконного списання відповідачем з рахунків позивачів грошових коштів, і, враховуючи положення частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України, зазначені обставини не потребують доказування.

 

          Відповідно до п. 32.3.2 ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі переказу з рахунку платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожен день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

          Як вбачається з матеріалів справи, безпідставність списання коштів з рахунків позивачів була встановлена вироком суду у кримінальній справі, тому і строк позовної давності необхідно відраховувати з моменту набрання ним законної сили, тобто з 23.02.2009 року. Оскільки позивачі звернулися до суду в листопаді 2009 року, то річний строк давності ними не пропущено.

          Враховуючи зазначене, судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин річний строк позовної давності по вимогам про стягнення пені, передбачений п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, а тому суму пені необхідно стягнути в межах заявлених позовних вимог.

 

         Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Апеляційний суд погоджується з розрахунком пені, виконаним позивачами, (а.с.111-112), оскільки проти розрахунку позивачів суми пені представники ВАТ „Ощадбанк” не заперечували. На пропозицію апеляційного суду, відповідач свого розрахунку не надав, не визнаючи при цьому самого позову.

          Таким чином, з ВАТ „Ощадбанк” на користь ОСОБА_2Ю, підлягає стягненню 130 973 грн. 50 коп. пені, на користь ОСОБА_9 – 393 982 грн. 50 коп. пені, на користь ОСОБА_10 – 50 558 грн. 50 коп. пені.

 

          Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Менського району Лиходід Л.О. про те, що шкода, завдана позивача, повинна відшкодовуватись в повному обсязі особою, що її завдала, тобто ОСОБА_11, не заслуговують на увагу, оскільки судом достовірно встановлено, що остання на час вчинення злочину перебувала у трудових відносинах з ВАТ „Ощадбанк”, а  тому на підставі ст. 1172 ЦК України саме юридичною особою повинна відшкодовуватись шкода, завдана її працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

          Не можуть бути взяті до уваги доводи прокурора та відповідача про те, що даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з довідок Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, починаючи з 2007 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, що згідно ст.1 ГПК України, унеможливлює їх звернення до господарського суду з відповідним позовом про відновлення порушених прав. ОСОБА_2 у 2007 році відкривав картковий рахунок №НОМЕР_1 як фізична особа. Крім того, самі позивачі звернулися до суду з позовом не як суб’єкти підприємницької діяльності, а як фізичні особи.

          Доводи прокурора про те, що всупереч вимогам ст. 201 ЦПК України, судом було відхилено його клопотання та представників відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом України справи про стягнення на користь позивачів коштів з ВАТ „Ощадбанк” не заслуговують на увагу. Як зазначалось вище, вказана справа вже розглянута судом першої та апеляційної інстанцій і рішення по ній набрало законної сили.

          Крім того, не можна визнати законним і обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ВАТ „Ощадбанк” на користь позивачів збитків, понесених останніми у зв’язку зі зверненням їх до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті злочину.              

    Розглядаючи зазначені вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 12 348грн. 46коп., 27 844грн. 04коп., 3 429грн. 23коп. відповідно за отримання юридичної допомоги з підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів у цивільній справі за їх позовом до відповідача про стягнення шкоди, заподіяної посадовими особами банку під час виконання трудових обов’язків, представництво їх інтересів в суді, апеляційний суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу є видом судових витрат, які пов’язані з розглядом судової справи.

Зазначені витрати не можуть бути визнані матеріальними збитками на підставі ст.1166 ЦК України як про це зазначають позивачі. Питання про можливість відшкодування відповідачем ВАТ „Ощадбанк” витрат на правову допомогу, повинно було вирішуватись під час розгляду Менським районним судом цивільної справи №2-266/2009 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ВАТ „Державний ощадний банк України” про відшкодування шкоди, завданої злочином.  

А тому, рішення суду в частині стягнення з ВАТ „Ощадбанк” на користь позивачів збитків, понесених ними за отримання правової допомоги, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

 

          Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з ВАТ „Ощадбанк” на користь позивачів підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені ними при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного та керуючись ст.32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст. 256, 258, 526, 1073, 1172 ЦК України, ст.ст. 88, 303-304, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

                                              В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги заступника прокурора Менського району Лиходід Л.О. та Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” – відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2 – задовольнити  частково .

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року в частині стягнення пені та судових витрат - змінити .

Стягнути з ВАТ „Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_2 130 973 грн. 50 коп. пені та 120 грн. витрат на ІТЗ.

Стягнути з ВАТ „Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_9 393 982 грн. 50 коп. пені та  120 грн. витрат на ІТЗ.

Стягнути з ВАТ „Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_10 50 558 грн. 50 коп. пені та 120грн. витрат на ІТЗ.

Рішення Менського районного суду від 14.01.2010 року в частині стягнення з ВАТ „Державний ощадний банк України” витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2 в розмірі 14877,66 грн., на користь ОСОБА_9 в сумі 33547,04 грн. та на користь ОСОБА_10 в сумі 4131,60 грн. – скасувати  і провадження у справі в цій частині закрити .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ВАТ „Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 120 грн. кожному витрат на ІТЗ, сплачених ними при подачі апеляційних скарг.

           Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

          Головуючий:                                       Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація