Справа № 11– 203/2010 Головуючий у 1 інстанції Рябота В.І.
Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач Трейтяк О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: ЯРОШЕНКА М.П.
суддів – ТРЕЙТЯК О.П., ДЕМЧЕНКА О.В.
з участю прокурора – ЩЕРБАКА О.В.
засудженої – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 січня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка м. Хмельницька, проживає АДРЕСА_1, зареєстрована АДРЕСА_2, згідно ст. 89 КК України не судима,
засуджена за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Доля речового доказу вирішена відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Стягнуто із засудженої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 90 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто із засудженої ОСОБА_1 315 грн. 10 коп. на користь держави за проведення судової дактилоскопічної експертизи.
Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що близько 14 години 11 вересня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, через віконну раму проникла до будинку в АДРЕСА_3, належного ОСОБА_3, звідки вчинила крадіжку куртки шкіряної коричневого кольору, вартістю 80 грн., пляшку з соняшниковою олією, ємністю 1 л, вартістю 10 грн., радіоприймач марки „Кіро”, вартістю 40 грн., а всього – майна, загальною вартістю 130 грн.
Близько 5 години 24 жовтня 2009 року ОСОБА_4 прийшла до господарства, належного ОСОБА_5, розташованого в АДРЕСА_4, і вибила раму у житловому будинку. ОСОБА_5 прокинувшись від гуркоту, побачила ОСОБА_1, яка погрожуючи її побити, почала вимагати гроші в сумі 200 грн. ОСОБА_5 злякавшись за своє життя і здоров’я, відчинила двері будинку і передала ОСОБА_1 гроші в сумі 50 грн. ОСОБА_1 вихватила із рук ці гроші та покинула вказане господарство.
В апеляції засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок суду змінити, внаслідок суворості призначеного покарання. Посилається на те, що обираючи міру покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі пом’якшуючі обставини, а саме: явку з повинною, щире каяття, повне визнання своєї вини, внаслідок чого призначене судом покарання вважає занадто суворим, та просить його пом’якшити, застосувавши ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію та просила пом’якшити їй міру покарання, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а призначену засудженій міру покарання необхідною та достатньою для її виправлення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку і ніким не оспорюється.
Сама засуджена як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні вину у скоєні інкримінованого їй злочину визнала у повному обсязі.
Обставини вчинення крадіжки майна та обсяг викраденого підтвердили потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні, та потерпіла ОСОБА_5, показання якої були досліджені судом.
Висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки чужого майна з проникненням в житло та в пограбуванні, вчиненим за обставин, зазначених у вироку, суд дійшов на підставі також даних огляду місця події (а.с.10-15, 68-69), акту виявлення, огляду і вилучення радіоприймача марки „Кіро” (а.с.18), протоколів відтворення обстановки та обставин події (а.с.39-42, 83-85). Цього висновку суд дійшов і на підставі інших зазначених у вироку доказів, дійсність, достовірність та достатність яких, як і кримінально-правова оцінка дій засудженої за ст. 185 ч.3, 186 ч.2 КК України, ніким не оспорюється, зокрема і в апеляції засудженої.
Злочинні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, вчинений повторно, та за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення майна, поєднане із проникненням у житло.
Покарання засудженій обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та суспільної небезпеки скоєного злочину, з врахуванням обтяжуючої покарання обставини – скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння , пом’якшуючих покарання обставин – визнання вини, з’явлення із зізнанням, щире каяття, особи винної, яка негативно характеризується за місцем проживання.
Остаточна міра покарання судом призначена у відповідності з вимогами ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а тому призначене засудженій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Всі обставини, на які посилається в своїй апеляції засуджена, судом при визначенні покарання враховані. Підстав для застосування ст.69 КК України в матеріалах справи немає.
Підстав для пом’якшення покарання засудженій ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б притягли за собою скасування чи зміну вироку, по справі не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 січня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
Ярошенко М.П. Трейтяк О.П. Демченко О.В.