П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

05 лютого 2010 року                                                                                  м.Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі:

головуючого – майора юстиції Штогуна О.С.,

при секретарі - Якимчук Ю.П.,

за участю державного обвинувача –– старшого помічника військового прокурора Луцького гарнізону підполковника юстиції Рибалка О.М., захисника підсудного – адвоката ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А 2331 підполковника,-

ОСОБА_4, який   народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізяслав, Хмельницької обл., військовослужбовця, з вищою освітою, одруженого, не судимого, що проживає АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України.      

Судовим слідством суд,-                                                                                                                                                                                                              

ВСТАНОВИВ :

Органами досудового слідства підполковник ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи призначеним наказом начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року та наказом командира військової частини А 2331 № 209 від 31.03.2009 року старшим робочої команди по демонтажу списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе", 29.05.2009 року, ігноруючи вимоги п.п. 9, 11, 17, 28, 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України N548-XIV від 24 березня 1999 р. (далі по тексту Статут), в порушення ст.ст. 6, 8 Закону України «Про охорону праці», п. 4.5 Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 476 від 26.12.2000 року (далі по тексту Положення), п.п. 1.11, 1.29, 2.1, 2.2, 2.5, 2.6, 2.7 СНиП ІІІ-4-80  "Правила производства и приема работ. Техника безопасности в строительстве", п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 2.2 Інструкції №10 "Про охорону праці при виконанні робіт по демонтажу будівельних конструкцій військової частини А2331" введеної в дію наказом командира військової частини А 2331 №1173 від 30.12.2008 року (далі по тексту Інструкція №10), порядок допуску військовослужбовців до проведення робіт по демонтажу будівель, організацію та правила їх виконання не з’ясував, перед початком робіт стан ділянки, де виконував роботи старший солдат ОСОБА_5, на предмет застосування організаційно-технічних заходів безпеки не перевірив, цільовий інструктаж з останнім на робочому місці з питань безпечного виконання робіт не провів, завдання стосовно об’єму, місця та послідовності виконання робіт йому не поставив, допустив до виконання робіт без засобу індивідуального захисту – захисної каски, на місці проведення робіт не знаходився, контроль за дотриманням вимог безпеки не здійснював.

Внаслідок чого, 29.05.2009 року близько 12 год. старший солдат ОСОБА_5 виконував роботи по розбиранню цегляної стіни в небезпечній зоні поблизу сховища для техніки (споруда № 9/114) військового містечка № 9 "Жовтневе", де в результаті падіння на нього залізобетонної плити козирка сховища, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я, що заподіяло істотну шкоду.

Вищезазначені дії ОСОБА_4 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 1 ст. 425 КК України, як недбале ставлення військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, дав покази аналогічні вищенаведеному, повідомивши, що наказом начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року та наказом командира військової частини А 2331 № 209 від 31.03.2009 року, з якими ознайомлений до початку проведення робіт, був призначений старшим робочої команди по демонтажу списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе", до складу якої увійшли військовослужбовці військової частини А 2331, серед яких старший солдат ОСОБА_5. Згідно вказаних наказів на місці виконання робіт повинен був проводити цільовий інструктаж, організувати та забезпечити належні умови праці та слідкувати за дотриманням військовослужбовцями правил техніки безпеки.  Військовослужбовців 1 та 2 батальйонів, серед яких був і ОСОБА_5, він залучав до проведення робіт по розбиранню стін та складуванню очищеної цегли. 29.05.2009 року направляючи їх у військове містечко № 9 "Жовтневе" для виконання вказаних робіт, місце та порядок проведення робіт їм не визначив, цільовий інструктаж та огляд місця роботи не провів, за дотриманням ними правил техніки безпеки не слідкував, допустив до робіт без захисних касок, сподіваючись, що все буде нормально. Внаслідок чого, старший солдат ОСОБА_5 був травмований при виконанні робіт. У вчиненому щиро розкаюється і запевняє, що більше будь-яких порушень допускати не буде.

Окрім повного визнання своєї вини підсуднім, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується іншими дослідженими під час судового слідства доказами.

Так, допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 показав, що 29.05.2009 року близько 8 години після проведення командиром 2 батальйону ОСОБА_6 інструктажу, він разом із ОСОБА_7 вибули до військового містечка № 9 "Жовтневе" для виконання робіт. Зі слів ОСОБА_7 та інших військовослужбовців він знав, що старшим по виконанню робіт у військовому містечку № 9 "Жовтневе"  є підполковник ОСОБА_4, який здійснював керівництво роботою.

Прибувши на місце робіт, він з ОСОБА_7 відразу приступили до збирання цегли. Близько обіду почали розбирати завалену екскаватором стіну сховища. Роботи проводили без захисних засобів. Через деякий час він почув тріск і після цього про наступні події нічого чітко не пам’ятає. Прийшовши до пам’яті дізнався, що на нього впала залізобетонна плита козирка сховища, в результаті чого він отримав травми у вигляді закритого фрагментального перелому правої стегнової кістки у верхніх та середніх третинах зі зміщенням уламків, закритого перелому верхньої гілки правої лонної кістки та гілки правої сідничної кістки з незначним зміщенням, закритого перелому шийки лівої таранної кістки з незначним зміщенням, забій обох гомілково-стегнових суглобів, струсу головного мозку, закритого двійного перелому нижньої щелепи зі зміщенням відламків із пошкодженням коронок зубів, рвано-забійної рани нижньої губи та підборіддя, множинних саден голови, тіла і кінцівок.  

У цей день підполковника ОСОБА_4 він на місці виконання робіт не бачив, останній з ним інструктаж не проводив, небезпечні місця для виконання робіт не визначав. Окрім цього, в попередні дні підполковник ОСОБА_4 підходив до місця виконання ним робіт, бачив, де і як він працює, цікавився кількістю набитої цегли, однак розпоряджень стосовно визначення місця проведення робіт або заборони виконання робіт не давав.    

Свідок ОСОБА_7 повністю підтвердив покази потерпілого та повідомив, що 29.05.2009 року після отримання від командира батальйону ОСОБА_6 інструктажу по техніці безпеки, він разом із ОСОБА_5 вибули до військового містечка № 9 "Жовтневе" для виконання робіт. Старшим по виконанню робіт у військовому містечку № 9 "Жовтневе" був підполковник ОСОБА_4. Прибувши близько 8 год. 30 хв. на місце робіт, вони працювали без засобів індивідуального захисту – касок, захисних окулярів. Через деякий час екскаватор, яким керував Зілинський, завалив стіну сховища, біля якого вони збирали цеглу. ОСОБА_5 почав розбивати завалену екскаватором стіну на цеглини, а він носив та складав цеглу. Приблизно через 15-20 хв. після цього на ОСОБА_5 впала   залізобетонна плита козирка сховища, яка висіла над заваленою стіною. Через деякий час до місця події прибув підполковник ОСОБА_4, за розпорядженням якого він поїхав з ОСОБА_5 до лікарні. 29.05.2009 року до моменту отримання ОСОБА_5 травми він підполковника ОСОБА_4 на місці виконання робіт не бачив, останній інструктаж з ним і ОСОБА_5 не проводив.

ОСОБА_6, будучи допитаним під час судового слідства в якості свідка, пояснив, що відповідно до наказу начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року та наказу командира військової частини А 2331 № 209 від 31.03.2009 року, які зачитували перед особовим складом військової частини, виділяв у розпорядження підполковника ОСОБА_4 для  проведення робіт у військовому містечку № 9 "Жовтневе" військовослужбовців ввіреного йому підрозділу. 28.05.2009 року він доповів підполковнику ОСОБА_4 про виділення в його розпорядження  на 29.05.2009 року двох військовослужбовців, а зранку наступного дня провів інструктаж з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та направив їх до військового містечка № 9 "Жовтневе".

Будучи допитаним, свідок ОСОБА_8 повідомив, що 29.05.2009 року разом із ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 за наказом командира батальйону ОСОБА_11 після проведення останнім інструктажу по техніці безпеки вибули до військового містечка № 9 "Жовтневе" для виконання робіт по очищенню та складуванню цегли. Неподалік від них, з іншої сторони сховища, працювали ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Всі були без захисних касок, інструктаж на робочому місці ніким не проводився, місце виконання робіт ніхто не встановлював – працювали де була цегла, небезпечні зони ніхто не визначав, захисних загорож чи інших захисних споруд не було. Через деякий час після того, як біля місця проведення робіт ОСОБА_5, була розвалена стіна екскаватором, він почув шум, підбігши туди побачив, що ОСОБА_5 лежав придавлений залізобетонною плитою.  За наказом підполковника ОСОБА_4, який прибув до місця травмування ОСОБА_5 за декілька хвилин, він відвіз ОСОБА_5 до лікарні.        

29.05.2009 року підполковник ОСОБА_4 до місця виконання ними робіт прибув лише після травмування ОСОБА_5. До 29.05.2009 року він неодноразово бачив ОСОБА_4 у військовому містечку № 9 "Жовтневе", коли той ходив і давав різні розпорядження стосовно порядку проведення робіт.        

Аналогічні покази, стосовно факту травмування ОСОБА_5, дали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наголосивши, що 29.05.2009 року і до цього дня, старшим у військовому містечку № 9 "Жовтневе" по виконанню робіт вони вважали підполковника ОСОБА_4, працювали без засобів індивідуального захисту, і це бачив останній. На місці виконання робіт з ними ніхто інструктаж не проводив, збирати цеглу не забороняв, розпоряджень стосовно місця, об’єму та порядку проведення робіт не давав.

Під час судового слідства свідок ОСОБА_11 повідомив, що відповідно до наказу начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року та наказу командира військової частини А 2331 № 209 від 31.03.2009 року, які зачитували перед особовим складом військової частини, було сформовано команду для проведення робіт у військовому містечку № 9 "Жовтневе", старшим якої являвся підполковник ОСОБА_4. Для виконання вказаних наказів, за розпорядження підполковника ОСОБА_4, направляв у військове містечко № 9 "Жовтневе" військовослужбовців ввіреного йому підрозділу.

29.05.2009 року до військового містечка № 9 "Жовтневе" він направив п’ять військовослужбовців з якими особисто провів інструктаж.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що у військовому містечку № 9 «Жовтневе» працював під керівництвом підполковника ОСОБА_4, останній визначав об’єм запланованих робіт і віддавав накази на їх виконання. 29.05.2009 року, за отриманим по телефону наказом підполковника ОСОБА_4, він на екскаваторі розвалив дві стіни в сховищі, поблизу якого працювали ОСОБА_5 та інші військовослужбовці. Під час віддання наказу і руйнування стін підполковник ОСОБА_4 присутній не був. Через деякий час він почув шум, як пізніше стало відомо, це ОСОБА_5 придавило залізобетонним козирком в тому місці, де була розвалена одна із стін сховища. Як саме це відбулось він не бачив.  

  Допитаний свідок ОСОБА_13 показав, що наказом командира частини, з яким він був ознайомлений, його включили до команди військовослужбовців, які проводили демонтаж будівель у військовому містечку № 9 «Жовтневе». Відповідно до згаданого наказу, старшим над командою був призначений підполковник ОСОБА_4, без його дозволу він нічого не робив. 29.05.2009 року роботи виконував на об’єкті, який розташований на значній відстані від місця отримання травми ОСОБА_5, і як останній отримав травму він не бачив.

Такі ж покази дали свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які крім наведеного ОСОБА_13 пояснили, що 29.05.2009 року вони працювали на тому ж об’єкті, що і ОСОБА_13, підполковник ОСОБА_4 був постійно присутнім з ними і керував їхніми діями. З місця, де вони працювали, можна було побачити, що біля сховища, де відбулось падіння плити на ОСОБА_5 хтось виконував роботи, але хто саме вони не бачили.

  Начальник штабу військової частини А 2331 підполковник ОСОБА_18, будучи допитаним в якості свідка, показав, що згідно наказу начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року та наказу командира військової частини А 2331 № 209 від 31.03.2009 року, підполковник ОСОБА_4 призначений старшим робочої команди по демонтажу списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе". 29.05.2009 року до нього зателефонував підполковник ОСОБА_4 і доповів про травмування ОСОБА_5 у військовому містечку № 9 "Жовтневе".  

  Свідок   ОСОБА_19 під час судового слідства дав покази про те, що з метою проведення демонтажу списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе" 31.03.2009 року ним, як начальником Володимир-Волинського гарнізону і командиром військової частини А 2331, були видані накази № 16 і № 209 відповідно. Згідно даних наказів для виконання робіт по демонтажу була призначена команда, до складу якої увійшов старший солдат ОСОБА_5, а старшим команди призначений підполковник ОСОБА_4. 29.05.2009 року до нього зателефонував начальник штаба частини підполковник ОСОБА_18 і повідомив про те, що під час проведення робіт у військовому містечку № 9 "Жовтневе"  був травмований старший солдат ОСОБА_5.      

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що за дорученням полковника ОСОБА_19 розробив проект наказу начальника Володимир-Волинського гарнізону та проект наказу командира військової частини А 2331 про призначення команди військовослужбовців для проведення робіт по демонтажу списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе". На основі змісту його проектів полковником ОСОБА_19, як начальником Володимир-Волинського гарнізону і командиром військової частини А 2331, 31.03.2009 року були видані накази № 16 і № 209 відповідно, якими призначено команду, до складу якої увійшов старший солдат ОСОБА_5, а старшим команди був підполковник ОСОБА_4.  

Начальник стройової частини військової частини А 2331 ОСОБА_21, будучи допитаним в якості свідка, показав, що наказ начальника Володимир-Волинського гарнізону №16 від 31.03.2009 року та наказ командира військової частини А 2331 №209 від 31.03.2009 року йому відомі, їх проекти розроблялись за наказом полковника ОСОБА_19, а самі накази з моменту їх видачі зберігались в стройовій частині військової частини А 2331, як документи нетаємного діловодства.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_22 повідомив, що весною 2009 року він дізнався, зі слів підполковника ОСОБА_4, про те, що у військовому містечку № 9 "Жовтневе" будуть працювати військовослужбовці військової частини А 2331, для харчування яких необхідно буде отримувати продукти. Ознайомившись з витягом із наказу начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року, він отримував продукти харчування для військовослужбовців, які працювали у військовому містечку № 9 "Жовтневе" та залучались для його охорони.  

Як вбачається із досліджених під час судового слідства наказу начальника Володимир-Волинського гарнізону № 16 від 31.03.2009 року "Про демонтаж списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе"" та наказу командира військової частини А 2331 № 209 від 31.03.2009 року "Про організацію робіт команди по демонтажу списаних споруд військового містечка № 9 "Жовтневе"" до складу команди по демонтажу списаних будівель військового містечка №9 "Жовтневе" був включений старший солдат ОСОБА_5, а старшим вказаної команди призначений підполковник ОСОБА_4 Зазначеними наказами на старшого команди покладено обов’язки особисто перед початком робіт по демонтажу споруд проводити цільовий інструктаж особового складу команди, забезпечувати належні умови праці та контролювати дотриманням вимог техніки безпеки під час виконання робіт.

Оцінивши докази в сукупності, військовий суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст.425 КК України, оскільки в результаті недбалого ставлення ним, як військовою службовою особою до служби, заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я старшому солдату ОСОБА_5, що являється істотною шкодою.

До закінчення судового слідства захисник підсудного надав суду копію протоколу зборів колективу офіцерів військової частини А 2331 з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу військової частини А 2331, і просив його задовольнити, звільнивши його підзахисного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7№ та ст. 10 КПК України, оскільки ОСОБА_4 вину свою в інкримінованому йому злочині визнав повністю і щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності притягується вперше, інкриміновані йому протиправні дії відносяться до злочину середньої тяжкості, по місцю служби характеризується виключно з позитивної сторони.

    Підсудний ОСОБА_4 заявив, що згідний на звільнення його від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу військової частини А 2331, і просив суд вищезазначене клопотання задовольнити, та, у відповідності до ст. 47 КК України, звільнити його від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу відносно нього закрити.

Державний обвинувач, вважав за можливе задовольнити клопотання про звільнення  ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу військової частини А 2331.  Також державним обвинувачем було подано заяву потерпілого ОСОБА_5, із змісту якої вбачається, що останній не заперечує стосовно звільнення  ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу військової частини А 2331.

Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні витягу з протоколу зборів колективу офіцерів військової частини А 2331, ОСОБА_4 за період служби характеризується позитивно, і даний колектив клопоче перед судом про звільнення його від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу військової частини А 2331 для перевиховання. Вищезазначене клопотання зборів колективу офіцерів військової частини А2331 також підтримав і командир військової частини.  

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 425 КК України  – є злочином середньої тяжкості.

    У  відповідності до ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин  середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від  кримінальної  відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства,  установи   чи  організації  за  їхнім   клопотанням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, інкриміновані йому протиправні дії відносяться до злочину середньої тяжкості, по місцю служби характеризується виключно з позитивної сторони, приймаючи до уваги клопотання колективу військової частини А 2331 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки даному колективу, яке підтримав і сам  підсудний, погодившись із закриттям кримінальної справи за даною нереабілітуючою підставою, і думку потерпілого ОСОБА_5, який не заперечує стосовно звільнення підсудного від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу військової частини А 2331, суд знаходить за можливе задовольнити клопотання зборів вищезазначеного колективу та застосувати до підсудного ОСОБА_4 ст. 47 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею на поруки колективу в/ч А 2331, а кримінальну справу відносно нього закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.71 та ст. 10 КПК України.

В зв'язку із закриттям кримінальної справи цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Луцького військового госпіталю до підсудного ОСОБА_4 про стягнення 1317 грн. 94 коп. витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 та цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України про стягнення з підсудного ОСОБА_4 15651 грн. 30 коп. витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 слід залишити без розгляду.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71, 10, 282 КПК України, військовий місцевий суд,-

ПОСТАНОВИВ:

    Клопотання колективу військовослужбовців в/ч А 2331 - задовольнити.

ОСОБА_4, який обвинувачується органами досудового слідства у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 425 КК України, на підставі ст. 47 того ж Кодексу, звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею його на поруки колективу  в/ч А 2331 за умови, що ОСОБА_4 протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 7№   та  ст. 10 КПК України.

    У разі порушення ОСОБА_4 умов передачі на поруки, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч.1 ст. 425 КК України.

    Про передачу ОСОБА_4 на поруки повідомити колектив в/ч А 2331.

Цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Луцького військового госпіталю до підсудного ОСОБА_4 про стягнення 1317 грн. 94 коп. витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України про стягнення з підсудного ОСОБА_4 15651 грн. 30 коп. витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Після набрання постановою законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_4 – підписку про невиїзд – відмінити.

            Накладений арешт на майно ОСОБА_4 скасувати.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 1912 грн. 00 коп. - судові витрати, пов’язані із проведенням судово-технічної експертизи з охорони праці № 8899 від 30.09.2009 року.

    Дана постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом семи діб з дня її винесення.

    Дійсна за належним підписом. З оригіналом згідно.

Суддя військового місцевого суду Рівненського гарнізону

майор юстиції              

                                        О.С.Штогун