Справа№22ц-702/2010 Головуючий у першій інстанції ПРИЛІПКО В.М.
Категорія – цивільна Доповідач ПОЗІГУН М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н В.
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Бахмацького району на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 січня 2010 року в справі за позовом прокурора Бахмацького району Чернігівської області і інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області до ОСОБА_5, треті особи - Григорівська сільська рада Бахмацького району, Бахмацька райдержадміністрація, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування його державної реєстрації.
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі прокурор Бахмацького району просить скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01. 2010 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора Бахмацького району Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області до ОСОБА_5, треті особі - Григорівська сільська рада Бахмацького району, Бахмацька райдержадміністрація, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування його державної реєстрації в зв’язку з пропуском строку на звернення до суду за захистом порушеного права.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду про пропуск ним строку на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки мала місце незаконна видача сертифікату, а згодом і Державного акту на право приватної власності на землю відповідачці, що було підтверджено постановою Бахмацького районного суду від 31.08.2009 року. З врахуванням положень ст.. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності в даному випадку повинен розпочинатися з дати порушення кримінальної справи, а саме з 5.08. 2009 року.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що 10 серпня 1995 року, відповідно до рішення Григорівської сільської ради Бахмацького району від 2 квітня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім.. Шевченка с. Григорівна Бахмацького району було видано державний акт на право колективної власності на землю.
Відповідачка ОСОБА_5 була внесена до додаткового списку членів КСП ім.. Шевченка Бахмацького району від 28.01. 2003 року під № 10, затвердженого головою сільгосппідприємства та погодженим Григорівською сільською радою.
21 травня 2004 року на підставі розпорядження Бахмацької районної державної адміністрації від 6 квітня 2004 року № 03-14/706 ОСОБА_5 було видано Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив лише з пропуску позовної давності на звернення за захистом порушеного права, про що було заявлено відповідачкою ОСОБА_5 та представником третьої особи - Бахмацької районної державної адміністрації.
Проте, виходячи з положень ч 5 ст. 267 ЦК України, роз’яснень, викладених в ч 3 п 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 209 року „Про судове рішення у цивільній справі”, відмова в задоволені позову в зв’язку пропуском строку для звернення з позовом можлива лише за відсутності поважних причин, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Суд в порушення зазначених вимог не дав оцінки поважності пропуску строку позовної давності з врахуванням всіх обставин справи і, зокрема, звернення прокурора до суду з позовом після ухвалення судового рішення в кримінальній справі.
Крім того, судом рішення ухвалено в порушення вимог статей 212, 213 ЦПК України без повного, всебічного з’ясування всіх обставин справи в їх сукупності, без дослідження доказів, на які сторони посилалися в обгрунтування заявлених вимог та в їх спростування, зокрема, щодо наявності права у відповідачки на отримання земельної частки ( паю), оскільки її було прийнято в члени колективного сільськогосподарського підприємства, а земельний пай було видано відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8.08. 1995 року „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” за рахунок резервного фонду земель, які знаходилися у власності колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого була відповідачка за її доводами та якими як власник розпорядилося сільськогосподарське підприємство.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель Чернігівської області, але суд не перевірив чи є зазначене Управління юридичною особою, оскільки виходячи з нормативно правових актів, які регламентують діяльність державних органі з контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель не є юридичними особами, а є структурними підрозділами відповідних органів Державного комітету України із земельних ресурсів.
За викладених обставин суд вирішив питання про права і обов’язки особи, які не брали участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки апеляційний суд за таких обставин позбавлений можливості ухвалити нове рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311 ч1 п4, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу прокурора Бахмацького району задовольнити частково.
Рішення Бахмацького районного суду від 25 січня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.
Головуючий Судді: