Справа № 22ц-553 /2010 р. Головуючий у 1 інст.- Кузюра В.О.
Доповідач – Іваненко Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 березня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ІШУТКО В.М., ОСОБА_2, .
при секретарі
з участю Зіньковець О.О.,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7
сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бобровицького районного суду від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,-
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_6 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя: нежитлової будівлі „Магазин” та земельної ділянки, що розташовані за адресою вул. Вокзальна, 2, в м. Бобровиця, нежитлової будівлі „Закусочна”, що розташована за адресою вул. 30 років Перемоги, 22, автомобілів ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 1993 року випуску, ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 1995 року випуску та Шевроле Нива д.н.з. НОМЕР_3, 2004 року випуску, які були зареєстровані за ОСОБА_6
Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Бобровицького районного суду від 24.11.2005 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Вищезазначене майно було зареєстроване на відповідача, а тому вона просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна: на нежитлову будівлю „Магазин” та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, нежитлову будівлю „Закусочна”, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи ту обставину, що відповідач провів відчуження транспортних засобів просила стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості вказаних транспортних засобів .
Рішенням Бобровицького районного суду від 29 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вищевказане рішення у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення безпідставно не врахував положення вимог сімейного законодавства України, відповідно до яких майно, придбане чоловіком та дружиною за час перебування у шлюбі належить їм на праві спільності сумісної власності. Судом не враховано, що з 02.02.1998 року вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець і здійснювала свою діяльність, в той час як відповідач не працював і лише з 07.06.1999 року набув статус фізичної особи - підприємця. Також, на думку апелянта, не встановлено джерело придбання спірного майна, та допущена неповнота судового розгляду, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки спірне майно було набуте за спільні кошти подружжя.
Вважає, що Постанова Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, на яку посилається суд, носить рекомендаційний характер, і не є законом. Суд, на переконання ОСОБА_4, безпідставно не взяв до уваги тієї обставини, що придбані ними за час шлюбу автомобілі використовувались саме для сімейних потреб, а не для здійснення підприємницької діяльності, а тому без належної правової підстави прийшов до висновку про неможливість їх поділу через використання відповідачем в цілях бізнесу.
Крім цього, зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, указавши, що позивачка отримувала доходи від підприємницької діяльності відповідача вилучаючи виручку з кас, оскільки дане твердження позбавляє її у майбутньому звернутись з позовом про стягнення компенсації за неотриману частину доходів від підприємницької діяльності. Вона є підприємцем, і мала намір використовувати вказане майно для здійснення своєї підприємницької діяльності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований з 07.06.1999 року як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності-роздрібна торгівля та громадське харчування. Для здійснення своєї підприємницької діяльності ним було придбане нерухоме майно, а саме нежитлова будівля «Магазин»,та земельна ділянка, що розташовані за адресою вул. Вокзальна, 2, в м. Боровиця, нежитлова будівля «Закусочна», що розташована за адресою вул. 30 років Перемоги, 22. З часу придбання все майно використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до наданих дозволів.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 в частині визнання спільною сумісною власністю та поділу нерухомого майна виходячи з положень ст.ст. 57,61 СК України, 52 ЦК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в постанові від 21.12.2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та враховуючи, що спірне нерухоме майно належить відповідачу ОСОБА_6, як фізичній особі – підприємцю, а відтак не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу.
Такий висновок суду повністю ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Транспортні засоби ВАЗ-2108 д.н.з. НОМЕР_1 та ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_2 були придбані подружжям під час шлюбу за рахунок спільного сумісного майна, використовувались для потреб сім’ї та були відчужені ними за взаємною згодою подружжя таким чином, що перший ВАЗ був відчужений, і за виручені кошти після його продажу було придбано другий автомобіль ВАЗ, який пізніше теж було продано подружжям. Відповідачем був отриманий кредит в установі банку і додавши кошти виручені від продажу останнього автомобіля ВАЗ ним, під час перебування у шлюбі з позивачкою було придбано автомобіль Шевроле Нива д.н.з. НОМЕР_3 2004 року випуску.
Враховуючи, що відчуження двох автомобілів ВАЗ та використання коштів відбувалось за згодою подружжя суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні на користь позивачки ОСОБА_4 компенсації в розмірі 1/2 частини вартості автомобілів ВАЗ-2108 д.н.з. НОМЕР_1 та ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_2. в сумі 15555,68 грн.
В частині відмови в позові ОСОБА_4 про стягнення компенсації за автомобіль Шевроле Нива д.н.з. НОМЕР_3, 2004 року випуску рішення суду підлягає скасуванню як ухвалене з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Оскільки відповідач ОСОБА_6 провів відчуження автомобіля Шевроле Нива д.н.з. НОМЕР_3, 2004 року випуску іншій особі 01.10.2008 року, тобто коли шлюб з ОСОБА_4 вже було розірвано, то з врахуванням положень вимог ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України ним було відчужено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в межах заявлених нею позовних вимог 17612 грн. у рахунок компенсації 1/2 частини вартості спірного автомобіля, ринкова вартість якого складає 35229 грн. 04 коп. відповідно до висновку експерта (а.с. 33-42).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, указавши, що позивачка отримувала доходи від підприємницької діяльності відповідача, вилучаючи виручку з кас, не заслуговують на увагу, оскільки конкретних висновків відносного даного факту судом не було зроблено, з цього приводу не досліджені обставини, і вказаний висновок не позбавляє позивача права в подальшому звернутись до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення частини доходів отриманих останнім від здійснення підприємницької діяльності.
Керуючись ст.ст.60,70 Сімейного Кодексу України,ст.ст.368,372 ЦК України, ст.ст. 303, 304,307, 309, 316, 319 ЦПК України , апеляційний суд ,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Бобровицького районного суду від 29 грудня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Шевроле Нива .
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 в частині стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Шевроле Нива задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 17612 грн. компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Шевроле Нива.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності негайно, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді: