Справа № 22ц-356/2010 Головуючий у першій інстанції
ФІЛАТОВА Л.Б.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді: ШАРАПОВОЇ О.Л.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
При секретарі: ШТУПУН О.М., КОВАЛЕНКО Ю.В.
За участю ОСОБА_6, ОСОБА_5., ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця”, Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”, в якому просила поновити її на посаді провідника пасажирських вагонів ПТО м. Чернігова вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу 1500 грн., покласти на начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” обов”язок покрити шкоду, заподіяну підприємству.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 22 травня 1989 року працювала провідником пасажирських вагонів ПТО м. Чернігова вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”. У 2004 році роботодавець примушував її укласти контракт під загрозою звільнення, а тому вона вимушена була 29 вересня 2004 року укласти контракт строком по 29 вересня 2009 року. На час закінчення контракту роботодавець знов зобов”язав її укласти контракт , але місцем її роботи мав бути не ПТО м. Чернігова , а станція Київ-Пасажирський м. Києва. У вересні 2009 року вона звернулася до роботодавця з проханням переукласти контракт на попередніх умовах, але наказом № 1933/ОС від 29 вересня 2009 року вона була звільнена за закінчення строку дії контракту. Вважає, що при звільненні роботодавцем були порушені вимоги ст. ст. 9, 22, 32 КЗпП України. Такі дії роботодавця призвели до моральних страждань, які вона оцінює в 2 000 грн. З урахуванням приписів ст. 237 КЗпП України на службову особу, винну у незаконному звільненні, покладається обов”язок відшкодувати шкоду, завдану оплатою працівнику часу вимушеного прогулу.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 до Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця”, Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладення на начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” обов”язку покрити заподіяну підприємству шкоду залишені без розгляду.
Ухвалою Новозаводського раойнного суду м. Чернігова від 01 грудня 2009 року прийнята відмова від позову ОСОБА_6 до Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу і провадження у справі в цій частині закрито.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2009 року позовні вимоги задоволені частково: ОСОБА_6 поновлено на посаді провідника пасажирських вагонів ПТО м. Чернігова вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”, стягнуто з Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об”єднання „Південно-Західна залізниця” просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з”ясуванні обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт посилається на те, що 29 вересня 2004 року згідно з поданою заявою ОСОБА_6 була переведена на контракту форму трудового договору, що не протирічить приписам ст. 21 КЗпП України, вказана правова норма є спеціальною у порівнянні з положеннями ст. 9 КЗпП України, а тому права позивачки будь-яким чином порушені не були. Апелянт вказує на те, що суд дійшов помилково висновку про те, що при укладенні контракту на позивачку чинився тиск, оскільки з відповідними скаргами або заявами остання не зверталася. Апелянт зазначає, що контракт, укладений між позивачкою та вагонною дільницею ст. Київ-Пасажирський від 29.09.04 року не визнаний недійсним, а тому до даних правовідносин не застосовуються положення ст. 32 КЗпП України. Апелянт посилається на те, що в порушення положень ст. ст. 209, 218 ЦПК України розгляд справи був завершений 01 грудня 2009 року, а вступна та резолютивна частини судового рішення були проголошені лише 02 рудня 2009 року. Апелянт вказує на те, що після видалення до нарадчої кімнати суддя приймала участь у розгляді інших справ, до кабінету судді заходило багато сторонніх осіб. Апелянт зазначає, що позивачкою не надано доказів, які б свідчили про те, що їй заподіяні моральні страждання, але суд вказаних обставинам не дав належної правової оцінки. Апелянт посилається на те, що суд не застосував до даних правовідносин положення ст. 1167 ЦК України , які регулюють відшкодування моральної шкоди та постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 23 травня 1989 року ОСОБА_6 була прийнята на посаду провідника пасажирських вагонів вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” у ПТО м. Чернігова.
29 вересня 2004 року між позивачкою та вагонною дільницею станції „Київ-Пасажирський” був укладений контракт, при укладенні якого місцем роботи ОСОБА_6 визначено ПТО м. Чернігова вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця”, строк контракту визначений з 29.09.04 року по 29.09.09 року.
Наказом начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” № 1933/ОС від 29 вересня 2009 року позивачка була звільнена з займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України ( закінчення строку дії контракту).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка в примусовому порядку була переведена на контракту форму трудового договору, відповідач визначив, що умовою продовження строку дії контракту є перехід ОСОБА_6 з ПТО м. Чернігова в ВЧ-1 станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці, що є порушенням положень ст. 32 КЗпП України, оскільки є зміною істотних умов праці.
Проте, з таким висновком не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов”язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2004 року ОСОБА_6 на ім”я начальника вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський подала заяву, в якій просила перевести її на контрактну форму трудового договору.
Пунктом 16 контракту, який був укладений 29 вересня 2004 року між позивачкою та вагонною дільницею станції „Київ-Пасажирський” передбачено, що контракт припиняється після закінчення строку його дії.
Відповідно до положення про вагонну дільницю ст. Київ-Пасажирський, в редакції, яка була чинною на 29.09.04 року та 29.09.09 року, начальник вагонної дільниці є особою, що наділена повноваженнями по прийому на роботу працівників та звільненню останніх з роботи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_6 проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.
Посилання ОСОБА_6 на те, що роботодавець примусив її перейти на контрактну форму трудового договору, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки починаючи з 29 вересня 2004 року ОСОБА_6 до суду з позовом про захист порушених, на її думку, трудових прав не зверталася і такої можливості позивачка не була позбавлена.
З урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” слід стягнути у відшкодування судових витрат 77 грн.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв”язку з порушенням судом норм матеріального права.
Керуючись ст. 21 КЗпП України, ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” – задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2009 року – скасувати.
ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Державного територіально-галузевого об”єднання „Південно-Західна залізниця” у відшкодування судових витрат 77 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: