Справа № 33–107/2010 Головуючий у І інстанції Воронцова С.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді судової палати в кримінальних справах ТРЕЙТЯК О.П.,
з участю прокурора МАКСИМИХІНА Ю.В.
особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ЛІПОВАТОГО О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2010 року.
В С Т А Н О В И В:
Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець. Громадянин України, командир взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А4507, проживаючий АДРЕСА_1, зареєстрованого по вул. Староказарменна дільниця-2,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 400 грн.
Як встановив суд, ОСОБА_2 перебуваючи на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А4507 та являючись посадовою особою уповноваженою на виконання функцій держави з метою уникнення можливого позбавлення премії та дисциплінарного стягнення за збільшення травматизму умисно надав своєму командиру неповну інформацію щодо стану справ у підрозділі, а саме не повідомив вищестоящому командуванню про факт побиття водія – механіка взводу матеріально – технічного забезпечення військової частини А4507 ОСОБА_3, що був у його підпорядкуванні при наступних обставинах.
13 грудня 2009 року ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України повідомив свого безпосереднього начальника ОСОБА_2 про його побиття невідомими особами та звернення з приводу отримання тілесних ушкоджень до медичного закладу - травмпункту Чернігівської міської лікарні № 2 за адресою м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 168.
Того ж дня ОСОБА_2 для з’ясування вказаних обставин прибув за вказаною адресою та особисто був присутнім при проведенні огляду свого підлеглого та знаходився там до прийняття лікарями рішення щодо госпіталізації та стаціонарного лікування ОСОБА_3 в неврологічному відділенні Чернігівської міської лікарні № 2. Про вказаний факт доповідь командиру військової частини в порушення вимог статуту ОСОБА_2 не здійснив.
14 грудня 2009 року, достовірно знаючи про те що ОСОБА_3 знаходиться на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Чернігівської міської лікарні № 2, під час обов’язкової щотижневої доповіді про всі події, що трапились, та про стан справ в підпорядкованому підрозділі, ОСОБА_2 свідомо доповів командуванню неповну інформацію про стан справ, хоча в повному обсязі усвідомлював необхідність доповіді щодо травмування підлеглого, оскільки із-за вищевказаної події та за наявності травматизму серед військовослужбовців підрозділу його могли притягти до дисциплінарної відповідальності та позбавити грошової премії.
Таким чином в порушення вимог ст.ст. 12, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України інформація щодо побиття та травмування військовослужбовців військової частини А4507 була прихована від командування частини, службове розслідування не проводилось, а командир військової частини своєчасно не доповів про загальну подію безпосередньому керівництву та не надав своєчасну доповідь до військової служби правопорядку. Окрім того внаслідок дій ОСОБА_2, командуванням вказаної частини 25 січня 2010 року на запит начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Чернігівській області, була надана неповна інформація стосовно кількості травмованих протягом 2009 року військовослужбовців вч А4507 та обставин їх травмування.
Своїми діями які виразились в умисному ненаданні інформації, надання якої передбачено правовими актами, ОСОБА_2 скоїв правопорушення передбачене п. г ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляцію в котрій зазначає, що під час складання протоколу на нього здійснювався тиск співробітником СБ України, котрий заставив його підписати протокол та написати заяву до суду про розгляд справи без його участі. Вказує, що під корупцією розуміється, що особа уповноважена на виконання функцій держави повинна отримати матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги. Зазначення в протоколі та постанові суду, що він з метою уникнення можливого позбавлення премії та накладення дисциплінарного стягнення, умисно надав неповну інформацію щодо стану справ, тобто отримав матеріальні блага, послуги або інші переваги, не відповідає дійсності. Так, у пп. 31.5 п. 31 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, котра має вичерпний перелік підстав для позбавлення премій, відсутній пункт про надання (ненадання) неповної інформації щодо стану справ та наявності травматизму серед військово службовців. Тому він не отримав і не міг би отримати ніяких матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Зазначає, що законодавством встановлений порядок повідомлення командування військових частин про надходження на лікування військовослужбовців, а саме, відповідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що при направленні військовослужбовців на стаціонарне лікування поза частиною начальник лікувального закладу зобов’язаний у той же день повідомити командирові частини, з якої ці військовослужбовці прибули.
Крім того вважає, що суд не дослідив питання надання неповної інформації. Так, відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року „Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення пов’язані з корупцією” суди вирішуючи питання щодо винності особи в ненаданні, затриманні або наданні недостовірної або неповної інформації, мають керуватися вимогами Закону України „Про інформацію”, а також відповідними правовими актами, які регулюють інформаційні відносини в державі. При цьому просить врахувати, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, вправі відмовити в наданні інформації або надати її в неповному обсязі у випадках, передбачених цим законом, а саме інформації, що містить лікарську таємницю, зазначає, що також п.3 ст. 286 ЦПК містить чітку імперативну норму, яка забороняє поширювати інформацію зазначену в п. 1 даної статті, щодо таємниці про стан здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості одержані при медичному обстеженні. Також посилається на те, що відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270, рішення щодо розслідування нещасного випадку приймається керівником організації на підставі звернення потерпілого, листка непрацездатності або довідки лікувально-профілактичного закладу; просить постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, а справу закрити.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити з викладених в ній підстав, міркування прокурора про залишення постанови суду без зміни, оскільки вона є законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляція підлягає задоволенню.
Встановлюючи вину особи у вчиненні будь-якого корупційного правопорушення, в тому числі й порушення спеціальних обмежень, суду необхідно виходити не тільки зі змісту положень ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, а й враховувати загальні ознаки корупції, що містяться в ч.1 ст.1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
Суть корупційного правопорушення, передбаченого п. „г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”, полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, протиправно використовуючи надані їй повноваження, відмовляє фізичній або юридичній особі в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримує її, надає недостовірну або неповну інформацію, керуючись при цьому власними корисливими чи іншими інтересами, або діє в такий спосіб у інтересах третіх осіб.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови, описуючи обставини, встановлені при розгляді справи, суд зазначив, що ОСОБА_2 умисно надав неповну інформацію щодо стану справ у підрозділі. А кваліфікуючі дії ОСОБА_2 суд зазначив, що своїми діями, які виразились в умисному не наданні інформації, надання якої передбачено правовими актами, ОСОБА_2 скоїв правопорушення, передбачене п.”г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Але поняття надання неповної інформації і не надання інформації не є тотожними.
Надання неповної інформації – це надання достовірної інформації, але у меншому від існуючого обсязі чи за змістом, який повною мірою не відображає конкретну подію чи явище.
З протоколу про корупційне правопорушення та постанови суду вбачається, що ОСОБА_2 навмисно приховав від командування частини факт отримання його підлеглим тілесних ушкоджень в позаслужбовий час та його знаходження на стаціонарному лікуванні. Тобто надана ним командуванню інформація повністю або частково не відповідала дійсності, що могло би бути розцінено за певних умов як надання недостовірної інформації.
У кожному випадку встановлення ознак відмови в інформації, її затримання, надання недостовірної або неповної інформації, має детально з’ясовуватись режим доступу до конкретної інформації, тобто передбачений правовими нормами порядок її одержання, використання, поширення і зберігання. Лише після дослідження такого режиму з урахуванням всіх обставин конкретної справи має робитися висновок про наявність чи відсутність корупційного правопорушення, передбаченого п. „г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Суб’єктивна сторона такого правопорушення характеризується лише умисною формою вини.
За своїм правовим режимом медична інформація, тобто свідчення про стан здоров’я людини та історію її хвороби, лікувальні заходи і прогноз можливого розвитку захворювання, належить до конфіденційної інформації і забороняється її поширення без попередньої згоди особи, якої вона стосується.
Всі ці обставини при проведенні перевірки, складанні протоколу про корупційне правопорушення і при розгляді справи в суді в повній мірі не з’ясовувались і не перевірялись.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 притягнутий до дисциплінарної відповідальності командуванням частини за порушення вимог статей 12, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказом № 48 від 12.02.2010 року. Як пояснив ОСОБА_2 йому оголошена догана за не повідомлення про знаходження ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в зв’язку з побиттям в позаслужбовий час. Зі змісту ст.120 Статуту внутрішньої служби, якою передбачені обов’язки командира взводу, не вбачається обов’язку доповідати командуванню про обставин травмування підлеглого в позаслужбовий час, лікувальні заходи щодо нього і прогноз можливого розвитку захворювання. Стаття 12 Статуту внутрішньої служби стосується загальних обов’язків військовослужбовців, і передбачає, що про все що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов’язків , та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов’язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За змістом Закону України „Про боротьбу з корупцією”, обов’язковою ознакою корупційного діяння є корисливий або інший особистий інтерес або інтерес третіх осіб.
Будь-яких даних про те, що в зазначеному випадку ОСОБА_2 зловживав наданими йому повноваженнями чи діяв із корисливих, інших інтересів або так само в інтересах третіх осіб, у справі немає. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 доповів командуванню неповну інформацію про стан справ, хоча в повному обсязі усвідомлював необхідність доповіді щодо травмування підлеглого, оскільки із-за вищевказаної події та за наявності травматизму серед військовослужбовців підрозділу його могли притягти до дисциплінарної відповідальності та позбавити грошової премії, є припущенням, а не встановленим фактом. Більш того, згідно пп. 31.5 п. 31 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, не передбачено позбавлення премії за надання командуванню недостовірної чи неповної інформації.
Саме по собі неповідомлення командування частини про травмування підлеглого військовослужбовця у позаслужбовий час ще не може свідчити про корупційний характер дій ОСОБА_2, який в такому випадку може нести відповідальність (у разі доведеності його вини) за інші види правопорушень, але не за ті діяння, які передбачені Законом „Про боротьбу з корупцією”.
За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу корупційного правопорушення, передбаченого п. „г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова 03 березня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діянні складу корупційного правопорушення, передбаченого п. „г” ч.1 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області О.П. ТРЕЙТЯК