ЛЕНІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М.СЕВАСТОПОЛЯ                    ______________________________________________________________________

                                                                                                                                Справа № 2-1130/10

                                                   Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 лютого 2010 року Ленінський районний суд м.Севастополя в складі:      

   головуючого судді – Балюкової К.Г.

   при секретарях -    Усатій Л.В., Галій О.В.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 Російської Федерації в особі командуючого ОСОБА_2 Флотом Російської Федерації про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач,  ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання за ним та членами його сім’ї – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу на ОСОБА_2 Флоті РФ, в оперативному управління штабу, який розташований у м. Севастополі. В 2000 році йому та членам його сім’ї була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2. Наказом Міністра Оборони РФ № 0514 від 29 вересня 2005 року він був звільнений у запас, а наказом Начальника штаба ЧФ РФ № 564 від 19.12.2005 року виключений зі списків військової частини. У зв’язку зі звільненням з військової служби, спірна квартира була виключена зі службових, що підтверджується наказом командуючого ЧФ РФ № 217 від 05.04.2005 року. Згідно з рішенням Новоросійського гарнізонного військового суду від 16 квітня 2007 р. командуючий ОСОБА_2 флоту Російської Федерації зобов’язаний надати позивачу та членам його сім’ї спірну квартиру - №12 по вул.. Генерала Лебедя, 10-Г в м. Севастополі на праві власності за рахунок коштів Російської Федерації, рішення набрало законної чинності, але на даній час не виконане. В зв’язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про визнання за ним та членами його сім’ї права власності на спірну квартиру.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, виходячи з обставин, викладених у позові.

 Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки не передбачений правовій механізм передання у власність квартир колишнім військовослужбовцям ЧФ РФ на території України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на теперішній час є громадянином України, що підтверджується паспортом (серії АР 392424, виданого Ленінським РО УМВС України в м. Севастополі 18 листопада 2005 року), дійсно проходив військову службу на ЧФ РФ та був достроково звільнений у запас у зв'язку з організаційне-штатними заходами, що проводилися на військовій службі.

Згідно ордеру 1997 відділення Морської інженерної службі КЧФ від 01.03.2000 р. позивачу та його родині в користування була виділена службова квартира АДРЕСА_2. Наказом командуючого ОСОБА_2 флотом №217 від 05.05.2005 року спірна квартира була виключена з числа службових. У вказаній квартирі зареєстрований позивач та члени його родини:  дружина - ОСОБА_3, дочки - ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується довідкою 1997 ВМІС від 15.09.2009 р. №2264.

Рішенням Новоросійського гарнізонного військового суду від 16 квітня  2007 року позовна заява позивача до командуючого ЧФ про оспорювання дій військових посадових осіб, пов'язаних з відмовою передати у його власність житлове приміщення задоволена, командуючий ОСОБА_2 флоту Російської Федерації зобов’язаний надати позивачу та членам його родини спірну квартиру. Зазначене рішення суду набрало законної чинності 27 квітня 2007 року про що свідчить довідка суду.

На теперішній час квартира не передана у власність позивачеві та членів його родини, оскільки відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань.

Згідно ч.З ст.20, ст.38 Конвенції „Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах" зазначено, що по позовах на право власності й інших речових прав на нерухоме майно виключно компетентні суди за місцем перебування майна; право власності на нерухоме майно визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 509 ЦК України, визначено, шо зобов'язанням є правостосунки, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд аналізуючи зазначені обставини справи, правові норми законодавства України та міжнародний договір, доходить до висновку що у командуючого ЧФ виникло зобов'язання щодо передачі нерухомого майна у власність позивача, стосовно виконання законодавчих актів Російської Федерації, та про законність вимог позивача також свідчить і рішення Новоросійського гарнізонного військового суду від 16 квітня  2007 року про зобов'язання командуючого ЧФ передати у власність позивача спірну квартиру, невиконання покладеного обов'язку порушує законні права та інтереси позивача щодо передання у власність його та членів його сім’ї  спірної квартири.

Суд не приймає до уваги ствердження відповідача, щодо не можливості передати позивачеві спірну квартиру за відсутність правового механізму регулювання зазначених правовідносин, оскільки основними засадами цивільного захисту (ст. З ЦК України) є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

При наведених обставинах суд вбачає наявними підстави для задоволення заявлених вимог позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст, 10, 11, 328, 509,526,530,532 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та членами його сім’ї - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у рівних частках за кожним.

Рішення суду може бути оскаржено. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя.

Суддя – підпис

Рішення набрало законної чинності 02 березня 2010 року.

Копія вірна:

Суддя Ленінського районного

             Суду м. Севастополя                                                                                     К.Г. Балюкова