Справа № 2/522/11860/10

Провадження № 6/522/10/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2018 року згідно протоколу передачі судової справи № 2/1522/11860/11 (провадження №6/522/296/19) за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 зазначену справу передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Бойчуку А.Ю.

Відповідно до службової записки від 26.12.2019 року секретаря суду Масановця В.Ю. у зв`язку з надходженням після розгляду Одеським апеляційним судом цивільної справи №522/11860/11 подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (провадження №6/522/296/19) передано до цивільної канцелярії суду для авторозподілу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.12.2019 року суддею Єршовою Л.С. 02.01.2020 року отримано справу №2/1522/11860/11 (провадження №6/522/296/19) за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення зборів судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2019 року суддю Єршову Л.С. виключено зі складу суддів цивільної спеціалізації Приморського районного суду м. Одеси, включено до складу суддів кримінальної спеціалізації.

В зв`язку з чим, 02 січня 2020 року здійснений повторний автоматизований розподіл справи.

03 січня 2020 року по справі відкрито провадження.

Заявник мотивує вимоги тим, що на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2/522/11860/10 від 15.11.2017 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 та інших в сумі 1155056,74 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ у розмірі 9208920,86 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 317351,24 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 2530146,23 грн.; заборгованість за відсотками – 173843,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 1386003, 11 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту – 55094,77 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 439254,08 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту – 608767,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 4853517,43 грн.

Боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, а тому державний виконавець просить обмежити його у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Дослідивши матеріали подання, перевіривши їх доказами, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається із наданих суду документів, 18.06.2013 року Приморським районним судом міста Одеси виданий виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Одеській області 20.06.2002 року, ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Одеській області 22.06.1998 року, ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Одеській області 15.06.1998 року, ІПН НОМЕР_6 , на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10/8, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031, р/р НОМЕР_7 ) заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/72597 від 03.04.2007 року в сумі 1155056,74 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ у розмірі 9208920,86 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 317351,24 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 2530146,23 грн.; заборгованість за відсотками – 173843,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 1386003, 11 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту – 55094,77 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 439254,08 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту – 608767,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 4853517,43 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 16 серпня2013 року відкрито виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом та проведено необхідні виконавчі дії. Виконавчий документ був звернений до примусового виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, в поданні зазначено, що боржник, який є обізнаним з наявністю по відношенню до нього відкритого виконавчого провадження, до теперішнього часу не виконав рішення суду, будь-яких дій для його виконання не вчиняє, за місце реєстрації не проживає, чим фактично ухиляється від виконання рішення суду. Так за виконавчим листом було винесено постанову від 20.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження, яка направлена боржнику ОСОБА_1 21.06.2018 року винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 25.06.2018 року складений акт, що виходом за адресою реєстрації боржника не знайдено, майно на яке можлива звернути стягнення не встановлено, зі слів сусідів, встановлено, що боржник за адресою реєстрації не проживає.

Проте, до теперішнього часу суду не надані відомості, що боржник був обізнаний виконавцем про відкриття виконавчого провадження.

Сам факт подання до суду в додатках свого подання, державним виконавцем, постанови про відкриття виконавчого провадження не доводить факт обізнаності боржника про дане провадження.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Докази, на підставі яких сторони обґрунтовують обставини, на які вони спираються, мають відповідати вимогам, встановленим ст.ст.77-80 ЦПК України належними, допустимими, достатніми та достовірними.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До теперішнього часу доказів отримання ОСОБА_1 будь яких викликів про які ідеться мова у поданні державним виконавцем до суду надано не було.

Отже, відсутні докази про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, а також вимогою державного виконавця про необхідність явки до державного виконавця. При цьому, саме по собі направлення вимоги не свідчить про її отримання боржником.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, майна, зміну місця роботи, перешкоджання в реалізації арештованого майна тощо), державний виконавець не надав та на наявність таких не вказав. Згідно вимог ч.1,3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, покладається в даному випаду на орган державної виконавчої' служби, який звертається до суду із відповідним поданням. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 у власності є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 15-23).

Порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України визначено у ст.441 ЦПК України, відповідно до якої питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до п.5 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено також у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених вищевказаним законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, укладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов`язків.

У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Однак, при зверненні до суду із поданням державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, тоді як сам по собі факт невиконання його у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання покладених на боржника зобов`язань не може бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов`язання, викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії».

За положенням законодавства тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України особистого майнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

       Керуючись ст.ст. 258-260, 441 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про тимчасове обмежання у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 2/522/11860/10, виданим 15.11.2017 року Приморським районним судом м. Одеси відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя                                                        Л. М. Чернявська