Судове рішення #8408409

Справа № 2-153-2010

Рішення

Іменем України

26 лютого 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого - судді Сичука М.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання заяви про відмову від права на спадщину недійсною та визнання права на успадкування,-

встановив:

Позивач в липні 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання заяви про відмову від права на спадщину недійсною та визнання права на успадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно померла його дочка ОСОБА_4, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 04 липня 2008 року.

Після її смерті залишилася спадщина, до якої належить будинковолодіння у АДРЕСА_1, земельна ділянка 5 соток на території Стрижавської селищної ради, 2 торгових контейнери на Муніципальному ринку м. Вінниці та грошові вклади.

Спадкування здійснюється за законом, заповіту немає. Спадкоємцями являються: батьки - ОСОБА_1 і ОСОБА_5, та діти ОСОБА_6 і ОСОБА_3.

При поданні заяви про прийняття спадщини позивачу було сказано ОСОБА_2, що це лише формальність, а він з дружиною погодилися, що все спадкове майно має бути поділено в рівних частинах між дітьми померлої ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно вони з дружиною підписали надані їм документи, а внаслідок похилого віку, слабкого зору та хвороби, не вникли в суть змісту і довірився батькові одного з внуків ОСОБА_2 Наміру передати належну йому частку спадщини внуку ОСОБА_7 у позивача не було, адже її частку йому передала ОСОБА_5, позивач бажав відмовитися від спадщини на користь ОСОБА_6, таким чином він вважав, що діти померлої дочки ОСОБА_4 одержать спадщину в рівних частинах.

А отже на час підписання заяви про відмову від прийняття спадщини, позивач не розумів значення своїх дій і його було введено в оману щодо того на користь кого із внуків він відмовляється від прийняття спадщини, позивача було переконано, що все робиться правильно і справедливо в інтересах обох внуків. В зв'язку із похилим віком та хворобою атеросклерозу позивач не завжди запам'ятовую сказане йому, а на час підписання заяви в позивача було погіршення пам'яті, чому він і не зміг розібратися в тексті підписаної ним заяви. В позивача не було ніяких намірів надати перевагу в одержанні спадщини комусь із його внуків.

Лише в квітні 2009 року позивачу стало відомо про те, що вчинено несправедливість щодо внука ОСОБА_6, його намагаються позбавити належної йому по справедливості частки спадщини. Позивача з дружиною дуже засмутив цей факт введення їх в оману, а тому він змушений звернутися до суду з даною позовною заявою .

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі та просили суд задовольнити його в повному обсязі. В ході судового засідання дали пояснення, що позивачем було підписано обидві заяви про відмову від спадщини та просили визнати заяву недійсною з тих підстав, що позивач на момент написання заяви не усвідомлював своїх дій та щодо нього було вчинено обман.

Представник третьої особи ОСОБА_6 підтримав заяву.

Відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову, пояснивши суду, що позивач усвідомлював значення своїх дій та позбавлення права щодо спадщини відносно одного онука було обумовлено його поведінкою щодо покійної матері.

Представник служби у справах дітей при Вінницькій міській раді заперечив проти задоволення позову.

Представники Вінницької міської ради та Першої Вінницької державної нотаріальної контори при вирішенні справи поклались на розсуд суду та просили справу розглядати у їх відсутність.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дочка позивача ОСОБА_4, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1, свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 04 липня 2008 року.

Після її смерті залишилася спадщина, до якої належить будинковолодіння у АДРЕСА_1, земельна ділянка, 2 торгових контейнерів на Муніципальному ринку, грошові вклади.

Спадкоємцями являються батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та діти ОСОБА_6 і ОСОБА_3

Як зазначено у ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 56 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

В зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що при підписанні відмови від спадщини він був введений в оману чи не розумів значення своїх дій. Сам позивач дає суперечливі покази, зокрема, він стверджує, що його було введено в оману, а в позовній заяві позивач посилається на те, що він не усвідомлював значення своїх дій через хворобу. При цьому згідно позовної заяви позивач підписував заяву разом з дружиною, тоді як в ході судового розгляду зазначалось, що обидві заяви були підписані позивачем.

Позивачем лише надано суду направлення, видане ОСОБА_1 до лікаря-кардіолога від 10 серпня 2009 року, тоді як відмова від прийняття спадщини датована 9 жовтня 2008 року, інших доказів про тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо суду не надано, клопотань про призначення судово-психіатричної експертизи сторонами не ставилось.

Крім того, як вбачається із копії спадкової справи (а.с. 66) заява про відмову від спадщини підписана самим ОСОБА_1, а також при підписані документів нотаріусом відповідно до закону роз'яснює значення правочину, що вчиняється та з'ясовує чи з власної волі він вчиняється, про що зазначено в тексті самої заяви.

Суд також вважає, що позивачем не доведено, в чому саме проявився обман по відношенню до позивача.

При цьому судом не було допитано в якості свідка нотаріуса ОСОБА_9, оскільки вона з сімейних причин не з'явилась в судові засідання.

Згідно ст. 60 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд повністю виконав покладені на нього обов'язки з організації змагального процесу та створив умови для всебічного й повного дослідження обставин справи

Виниклі правовідносини регулюються ст. ст. 1216, 1217, 1261, 1267, 1274 ЦК України.

В зв'язку із відмовою в задоволенні позову понесені судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1261, 1267, 1274 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про визнання заяви про відмову від права на спадщину недійсною та визнання права на успадкування відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий підпис

З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.

Суддя Секретар

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація