Справа № 22ц-412/2010р. Головуючий в 1 інстанції:
Борко А.Л.
Категорія 5
Доповідач: Кузнєцова О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року лютого місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.А.
суддів Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.
при секретарі Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, з-і особи служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про визнання майна спільною сумісною власністю, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні майном,
встановила:
У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з квітня 1995 року по 26.01.2001 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Після розірвання шлюбу вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах до травня 2008 року, після припинення яких згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто.
Посилаючись на викладене, просила визнати спільною сумісною власністю все майно, придбане ними під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, а саме право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2, на Ѕ частку перукарні загальною площею 112 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, на 3/100 частини жилого будинку АДРЕСА_3. Зобов’язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні спільним майном 6/100 частинами будинку АДРЕСА_3 шляхом вселення до будинку з малолітніми дітьми.
У судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги в частині визнання права власності на частину жилого будинку АДРЕСА_3, просила суд визнати за нею право власності на 17/200 частин та зобов’язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні 17/100 частин будинку АДРЕСА_3 шляхом вселення до будинку з малолітніми дітьми.
Рішенням Суворовського районного суд м. Херсона від 10 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право спільної сумісної власності з ОСОБА_3 на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3. Зобов’язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в користуванні спільною сумісною власністю, а саме 17/100 частинами житлового будинку АДРЕСА_3.
Вселено ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до належної їм на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3 17/100 частини житлового будинку АДРЕСА_3. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати частково пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 200 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, вважаючи його незаконним і необґрунтованим, ухвалити по справі нове рішення, яки відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Письмові заперечення в суд апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права спільної сумісної власності на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 суд першої інстанції керувався тим, що в період з вересня 2006 року по травень 2008 року між сторонами існували фактичні шлюбні відносини, тому позивачка разом із неповнолітніми дітьми має право на користування рівною з відповідачем частиною житлового будинку.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи з 01.04.1995 року по 26.06.2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей.
Відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 при застосуванні ст. 74 СК України необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що в період з 26.06.2001 року по вересень 2006 року сторони не вели спільного господарства, між ними були відсутні усталені відносини, притаманні подружжю, що підтверджується також поясненнями свідків.
В цій частині рішення суду не оскаржено, тому в апеляційному порядку не перевірялося.
З"ясувавши усі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність існування фактичних шлюбних відносин між сторонами також за період з вересня 2006 року по травень 2008 року.
Суд першої інстанції поклав в основу рішення пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Але зазначені ними обставини безспірно не підтверджують факт існування між позивачкою та відповідачем з грудня 2006 року усталених відносин, притаманних подружжю та є їх особистим баченням стосунків, які склалися між сторонами.
Пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також наявні у матеріалах справи фотографії не підтверджують факт існування шлюбних відносин між сторонами за період з вересня 2006 року до травня 2008 року, а лише свідчать про періодичне спілкування сторін між собою в різних обставинах.
Посилання позивачки на договір поруки від 17.07.2006 року на виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» також не є належним доказом у спірних правовідносинах, оскільки правовідносини, що виникли при укладанні цього договору, стосуються лише забезпечення виконання кредитних зобов’язань відповідача, крім того суд першої інстанції встановив відсутність фактичних шлюбних відносин між сторонами у вказаний період, рішення суду в цій частині позивачкою не оскаржено.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_14 за р. № 4048 ОСОБА_3 є власником 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_3. Відповідно рішенню Суворовського районного суду м. Херсона від 8 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_3 у його власність виділено частину житлового будинку з прибудовою, що складає 17/100 частин домоволодіння, з вимогами про захист її порушених прав ОСОБА_4 до суду не зверталась.
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України позивачкою не надано суду належних доказів на підтвердження її участі у придбанні та добудові спірного домоволодіння, а судом такі докази і обставини не встановлені.
Додана до матеріалів справи довідка голови квартального комітету від 03.02.2010 року не підтверджує факту існування між позивачкою та відповідачем фактичних шлюбних відносин, крім того спростовується висновком дільничного інспектора міліції Суворовського ВМ ХМВ УМВС України від 13.02.1010 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність між сторонами у період з вересня 2006 року по травень 2008 року усталених відносини, притаманних подружжю, спільного проживання, побуту, господарства, взаємних прав та обов’язків, визначених положеннями ст. 3 КпШС України, а тому підстав для задоволення позову відповідно до вимог ст. 74 КпШС України не вбачає.
Враховуючи вищезазначене ОСОБА_4 не набула права власності або користування спірним будинком, а тому підстави для її вселення відсутні.
Також колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивачки щодо вселення у домоволодіння неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3, оскільки судом встановлено і це не заперечувалося позивачкою, що діти постійно проживають у спірному будинку разом з батьком, де створені належні умови для їх проживання та навчання.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3, зобов’язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користуванні житловим будинком та вселення ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, колегія суддів вважає, що на підставі ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 200 грн. судових витрат також підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 грудня 2009 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3, зобов’язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 в користуванні житловим будинком АДРЕСА_3, вселення ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми, стягнення з ОСОБА_3 судових витрат на користь ОСОБА_4.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_3, з-і особи служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в частині визнання за ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на 17/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3, зобов’язання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в користуванні жилим будинком АДРЕСА_3, вселення ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми до будинку АДРЕСА_3, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судових витрат в сумі 200 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: