Справа №22-251/2010р. Головуючий в 1 інстанції:
Мамаєв В.А.
Категорія 20
Доповідач: Кузнєцова О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року лютого місяця 8 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.А.
суддів Приходько Л.А.
Бездрабко В.О.
при секретарі Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 лютого 2004 року вона уклала договір купівлі-продажу будівлі житлового будинку з господарськими будівлями домоволодіння АДРЕСА_1 з ОСОБА_4, за придбаний будинок вона заплатила 3000 грн., про що свідчить розписка продавця. Він в свою чергу передав будівлю та інші документи до неї. Проте в нотаріальній конторі угода купівлі-продажу не посвідчена з вини відповідача. Тому просить суд визнати угоду дійсною та визнати за нею право власності на житловий будинок.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Письмові заперечення в суд апеляційної інстанції не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу житлового будинку не може вважатись укладеним, оскільки момент вчинення таких договорів ЦК України в редакції 1963 року пов’язує з державною реєстрацією, якої здійснено не було, а тому вказаний договір не є укладеним і не створює прав та обов’язків для сторін. Крім того, оскільки умови договору купівлі-продажу з відповідачем обговорювали батьки позивачки, які також і передавали гроші, суд розцінив це як відсутність досягнення між сторонами згоди щодо істотних умов угоди.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини щодо угоди купівлі-продажу жилого будинку виникли між сторонами у 2002 році, що сторонами не заперечувалося.
Позивачка вказує, що фактично між сторонами був укладений договір купівлі-продажу будинку, що підтверджується розпискою відповідача від 19.08.2002 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати останню дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди у подальшому не вимагається.
Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди, передбачених ст. 224 ЦК в редакції 1963 року чи в самій угоді, або для укладання її були в наявності передбачені законом обмеження.
Таким чином, суд першої інстанції повинен перевірити, чи домовилися сторони щодо усіх істотних умов договору, чи відбулося повне або часткове виконання договору, чи не містить угода протизаконні умови та передбачені законом обмеження для її укладання, чому вона не була нотаріально посвідчена, а також чи не порушені права інших осіб, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки зазначені порушення закону перешкоджають суду апеляційної інстанції встановити нові факти та дослідити нові докази для вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: