Справа №551/1269/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2020 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Кулинченко О.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до Шишацької селищної ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що матері належав житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Позивач вчасно прийняла спадщину, але через відсутність правовстановлюючих документів на майно позбавлена можливості оформити спадкове майно на своє ім`я.

В зв`язку з вищевикладеним, посилаючись на норми ЦК та ЦПК України, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду та просила, в порядку спадкування за законом, визнати за нею право власності на даний спадковий будинок.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року у справі відкрито провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою судом витребувано завірені копії спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_2 .

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог. На стягненні судових витрат з відповідача не наполягали.

Представник відповідача - Шишацької селищної ради, будучі належним чином повідомленим судом про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про визнання позову та про розгляд справи у його відсутність.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників судового розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про те, що визнання позову відповідачем є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а отже позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно технічного паспорту ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (інв. справа № 35516) від 06.07.2018 спірний житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку 1956 року побудови, загальною площею 59,6 кв.м., жилою площею 32,4 кв.м. (літ. - А-1), літньої кухні (літ. - Б), сараю (літ. - В, Е, Ж, 3), гаражів (літ. - Г, Д), погребу (літ. - з).

Відповідно до довідки Сагайдацького старостинського округу виконкому Шишацької селищної ради від 26.06.2018 № 11/1214 домоволодіння в АДРЕСА_1 згідно погосподарської книги № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 станом на 01.07.1990 року відносилось до робітничого двору, головою якого був ОСОБА_3 , 1927 р.н., а членами: ОСОБА_2 (дружина), 1929 р.н. ОСОБА_4 (син), 1956 р.н. (а.с.13).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових права та інших майнових реєстрів від 09.01.2020 року № 195779895 відомості про реєстрацію права власності на вказаний будинок за жодною особою відсутні (а.с.106).

Відповідно до ст. 5 ЦК України Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що згідно технічної документації спадковий житловий будинок та господарські приміщення побудовані в період з 1955 по 1986 рік, суд розглядаючи спірні правовідносини керується також тими нормами права, які існували на час їх виникнення

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, вимог інших нормативних актів УРСР, що існували до його прийняття та введення в дію, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції), які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

Згідно ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

В той же час спірне домоволодіння відносилось до суспільної групи «робітничий двір», а не «колгоспний двір», як вказує позивач, а отже до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.ст. 120-127 ЦК УРСР та ст.ст. ст.ст. 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної власності членів колгоспного двору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що наявність відповідного запису у погосподарській книзі № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 Сагайдацької сільської ради (станом на 01.07.1990) є єдиним належним документом, що підтверджує одноосібне право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та який станом на 01.07.1990 відносився до робітничого двору голови даного двору ОСОБА_3 (а.с.13).

На період будівництва житлового будинку, яке здійснено в 1956 році, введення об`єкту до експлуатації потрібно не було, що підтверджено листом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999 року № 12/5-126, яким роз`яснюється процедура реєстрації об`єктів нерухомості збудованих до 05.08.1992 року.

Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю ніким не оспорюєтся. В технічному паспорті відсутні данні про самочинне перепланування будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.09.2004 (а.с.9).

Згідно матеріалів спадкової справи № 75/2004, заведеної Шишацькою державною нотаріальною контрою щодо майна померлого ОСОБА_3 , єдиним спадкоємцем померлого за заповітом, що прийняв спадщину був син ОСОБА_4 (а.с. 58-64). Таким чином останній успадкував належний померлому спірний житловий будинок, але за своє життя не встиг оформити своє право власності щодо нього.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.01.2006 (а.с.10).

Згідно матеріалів спадкової справи № 107/2006, заведеної Шишацькою державною нотаріальною контрою щодо майна померлого ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем померлого першої черги за законом, що прийняла спадщину була мати ОСОБА_2 (а.с. 68-84). Таким чином остання успадкувала належний померлому спірний житловий будинок, але за своє життя не встигла оформити своє право власності щодо нього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 08 квітня 2013 (а.с.11).

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлої, що підтверджується копіями свідоцтва про народження та про укладання шлюбу (а.с.7-8).

Як встановлено судом із матеріалів спадкової справи № 100/2013, яка ведеться приватним нотаріусом Шишацького районного нотаріального округу Плаксіною П.Б., заповіту померла ОСОБА_2 не залишила, а єдиним її спадкоємцем першої черги за законом, яка вчасно прийняла спадщину є позивач. Відомості про інших спадкоємців, що мають право на спадщину у матеріалах спадкової справи відсутні (а.с. 35-41, 85-103).

13.11.2019 року на ім`я позивача ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно у вигляді належної спадкодавцю земельної ділянки площею 0,0961га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.98-99).

В той же час постановою приватного нотаріуса Плаксіної П.Б. від 19.11.2019 № 766/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно на ім`я спадкодавця (а.с.22-23).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно бути позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюєтся або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, успадкувавши після смерті матері належний їй житловий будинок, право власності на який вона не зареєструвала за своє життя, являючись власником земельної ділянки на якій розташований спірний житловий будинок, позивач позбавлена можливості оформити будинок на себе через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на ім`я померлої, що є перешкодою для реалізації нею права власності на спадкове майно.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач на відшкодуванні судових витрат не наполягає, суд відносить їх на рахунок позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 258,-259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

В порядку спадкування за законом, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 у вигляді належного останній на момент смерті житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку 1956 року побудови, загальною площею 59,6 кв.м., жилою площею 32,4 кв.м. (літ. - А-1), літньої кухні (літ. - Б), сараю (літ. - В, Е, Ж, 3), гаражів (літ. - Г, Д), погребу (літ. - з).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап