ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1217/24 Справа № 198/26/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №22022130000000263 від 04.07.2022 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , що дії в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , на вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року, яким:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Макарове, Станично-Луганського району, Луганська область, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, з вищою освітою, раніше не судима, документ що посвідчує особу: паспорт громадянина України документ № НОМЕР_1 , орган, що видав 4457, виданий 25.03.2019 року,-

визнано винною та засуджено за ч.5 ст.111-1 Кримінального кодексу України (далі- КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій на строк 12 років та з конфіскацією всього належного їй майна.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_8 обчислюється з моменту приведення вироку до виконання та її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винною у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.

24.02.2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 року № 341/2022 (затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022 року).

Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджено Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 № 757/2022 (затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022) воєнний стан продовжено до 19.02.2023 року.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, в період з 24.02.2022 року по 26.02.2022 року (більш точний часу встановити не виявилось можливим) окупаційними військами Російської Федерації та представниками так званої «ЛНР» захоплено (окуповано) смт Станиця Луганська Щастинського району Луганської області.

В результаті ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, яку розпочато 24.02.2022 року, смт Станиця - Луганська Луганської області з лютого 2022 року захоплено збройними силами Російської Федерації та підконтрольними їй незаконними збройними формуваннями так званої "ЛНР". На підтвердження контролю над вказаною територіальною громадою, на будівлі Станично - Луганської селищної ради Луганської області, розташованої за адресою: вул. Центральна, буд. 25, смт. Станиця - Луганська Луганської області незаконними збройними формуваннями встановлено прапор так званої "ЛНР".

На окупованій території смт Станиця Луганська Щастинського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої "ЛНР", підконтрольними державі - агресору РФ, у травні 2022 року організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема так званого "Государственного учреждения " Станции по борьбе с болезнями животных Станично-Луганского района » (мовою оригінала).

У відповідності до Закону так званої «ЛНР» «О системе исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики» (надалі Закон) визначено систему виконавчих органiв державної влади та основні повноваження державної влади т.зв. «ЛНР».

Згідно статті 8 вказаного т.зв. «Закону» виконавчий орган державної влади т.зв. «Луганської народної республiки» користується правами юридичної особи, має печатку з зображенням т.зв. « Державного герба» «Луганської народної республiки» i своїм найменуванням, а також відповідні бюджетні та інші рахунки, відкриті в встановленому законодавством порядку.

Права юридичної особи можуть бути також надані державним органам, які входять в структуру виконавчого органу державної влади т.зв. «Луганської народної республiки».

Так, відповідно до п. 5 ст. 9 т.зв. «Закону» до системи виконавчих органів державної влади т.зв. «ЛНР» входять служби т.зв. «ЛНР».

Згідно статті 12 Закону визначено, що служба ЛНР - виконавчий орган державної влади ЛНР, виконуючий функції по контролю i нагляду, а також спеціальної функції у встановленій сфері діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону виконавчі органи державної влади Луганської народної республіки можуть сворювати свої територіальні органи. Територіальні органи створюються для реалізації компетенції відповідного виконавчого органу державної влади Луганської народної республіки на даній території або для виконання повноважень з окремим направленням його діяльності.

27.05.2022 року т.зв. «Министерством юстиции Луганской народной республики» зареєстровано «Государственное учреждения Луганской Народной Республики « Станцию по борьбе с болезнями животных Станично Луганского района », де зазначено, що «учредителем юридического лица является правительство Луганской народной республики».

Відповідно до «Свидетельства о государственной регистрации юридического лица Государственное учреждение, Луганской народной республики «Станции по борьбе с болезнями животных Станично-Луганского района» (мовою оригіналу) фактично розташоване за адресою: т.зв. «ЛНР», смт Станиця Луганська, вул. Горького, буд. 117а .

Відповідно до вищезазначеного свідоцтва установа є юридичною особою, має свою печатку з зображенням Державного герба т.зв. «ЛНР», зі своїм найменуванням i кодом, іншими печатками, штампами i бланками встановленого зразка, рахунками, відкритими згідно із законодавством т.зв. «Луганської народної республіки» .

Викладене свідчить, що « Станция по борьбе с болезнями животных Станично-Луганського района » є структурним підрозділом (складовою частиною) органу державної влади т.зв. «ЛНР» з особливим статусом «Государственное учреждение ЛНР», а отже зайняття посад в вказаному структурному підрозділі є фактичним зайняттям посади в органі влади створеному на тимчасово окупованій території.

31.05.2022 року громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області в смт Станиця Луганська, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася 24.02.2022 року повномасштабним російським вторгненням на територію України, достовірно знаючи про незаконність дій співучасників збройних формувань так званої «ЛНР» та окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи з єдиним злочинним умислом з мотивів заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу РФ, перешкоджання євроінтеграційному курсу розвитку України, встановлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території в смт. Станиця Луганська, Луганської області, надала свою добровільну згоду на призначення її на посаду "заступника начальника-лікаря ветеринарної медицини Державної установи "ЛНР" Станції по боротьбі з хворобами тварин Станично-Луганського району".

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_8 , з початку 31.05.2022 року, будучи громадянкою України, перебуваючи на території смт. Станиця Луганська Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної влади держави-агресора Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань т.з.в. "ЛНР", приступила до виконання обов"язків "заступника начальника-лікаря ветеринарної медицини Державної установи "ЛНР" Станції по боротьбі з хворобами тварин Станично-Луганського району", тобто зайняла посаду пов"язану з виконанням адміністративно-господарської функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупаційній території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора- в т.з.в. "Державній службі ветеринарної медицини Луганської Народжної Республіки", що діє на території Станично-Луганської селищної громади Луганської області.

Дії обвинуваченої ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно - розпорядчих функцій в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вирок суду першої інстанції ухвалено за результатами розгляду в порядку спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 (in absentia).

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, висновків суду щодо доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правову кваліфікацію її дій за ч.5 ст.111-1 КК, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання через його суворість.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом не мотивовано, чому відносно обвинуваченої ОСОБА_8 призначено максимальний розмір покарання, що, на думку апелянта, може свідчити на помсту щодо обвинуваченої ОСОБА_8 за зайняття нею другорядної посади в псевдооргані т.зв. "ЛНР", діяльність якого спрямована на недопущення захворювань тяжкими інфекційними хворобами тварин.

Також захисник вказує, що судом не було враховано й те, що смт. Станиця Луганська у лютому 2022 року майже миттєво була окупована та обвинувачена не мала можливості виїхати звідти, а вимушена була зайняти цю посаду для забезпечення батьків і дітей.

Тому захисник просить змінити вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року та пом`якшити обвинуваченій ОСОБА_8 покарання.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», ч.3 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 119-VIII від 15.01.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» та пункту 20-1 Розділу XІ Перехідних положень КПК України про дату, час і місце апеляційного розгляду на 28 березня 2024 року обвинувачена ОСОБА_8 , як особа, яка з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від суду та стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України, була належним чином повідомлена у спосіб, визначений статтями 135 та 297-5 КПК, шляхом опублікування судової повістки про виклик до апеляційного суду у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» № 58 від 20 березня 2024 року та на офіційних веб-сайтах Дніпровського апеляційного суду і Офісу Генерального прокурора. Отже обвинувачена вважається належним чином повідомленою про судове засідання та її неявка, відповідно до ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні у повному обсязі та просив пом`якшити обвинуваченій ОСОБА_8 покарання до 5 років позбавлення волі, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація її дій за ч.5 ст.111-1 КК ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.

Зі змісту апеляційної скарги убачається, що захисником фактично порушується питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 ККта роз`яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , належним чином врахував суспільну небезпеку і характер вчиненого нею кримінального правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК, яке згідно ст.12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка має вищу освіту, заміжня, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що згідно статей 66, 67 КК пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Натомість, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновків про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_8 покарання саме у виді 10 років позбавлення волі, що є максимальним за санкцією статті закону України про кримінальну відповідальність, за якою обвинувачену визнано винною.

При цьому суд не встановив наявність підстав для застосування до призначеного покарання ОСОБА_8 положень статей 69, 69-1 КК.

Разом з цим, як слушно зазначив захисник у поданій апеляційній скарзі, суд у вироку не навів жодних мотивів, які б виправдовували призначення обвинуваченій ОСОБА_8 максимального покарання за ч.5 ст.111-1 КК, санкція якої передбачає основний вид покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Водночас судом першої інстанції не встановлено наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, та вироком вона є раніше не судимою особою, а займана нею посада "заступника начальника-лікаря ветеринарної медицини Державної установи "ЛНР" Станції по боротьбі з хворобами тварин Станично-Луганського району", не відноситься до органів місцевого управління, правоохоронних чи інших органів влади т.з.в. "ЛНР".

За наведених обставин колегія суддів вважає, що призначене вироком місцевого суду обвинуваченій ОСОБА_8 максимально можливе покарання за ч.5 ст.111-1 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років є явно несправедливим покаранням, оскільки вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання і на яких акцентує увагу апеляційний суд.

На переконання апеляційного суду, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, конкретні обставини справи та відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, обвинуваченій ОСОБА_8 слід пом`якшити основне покарання до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій на строк 12 років та з конфіскацією всього належного їй майна.

Таке покарання не є мінімальним з санкцією ч.5 ст.111-1 КК, а тому буде законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винної та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За приписами ч.1 ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року зміни та пом`якшення покарання обвинуваченій ОСОБА_8 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 414 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 -задовольнити частково.

Вирок Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_8 за ч.5 ст.111-1 КК - змінити в частині призначеного покарання та пом`якшити обвинуваченій ОСОБА_8 покарання до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій на строк 12 років та з конфіскацією всього належного їй майна.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4