Справа № 461/3399/19            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 

Провадження № 11-сс/811/945/19    Доповідач: ОСОБА_2 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 27листопада 2019рокупро застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

його захисника  адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням прокурора прокуратури Львівської області.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25.01.2020 року. Визначено заставу в розмірі 14 999 168 гривень та встановлено ОСОБА_7 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на 60 днів з моменту внесення такої: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Львова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 27 листопада 2019 року та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладанням обов`язку не залишати постійне місце проживання з 23 год. до 06 год. кожного дня. У разі незадоволення клопотання сторони захисту обрати йому мінімальний розмір застави.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог адвокат покликається на те, що рішення слідчого судді є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, прийнятим всупереч вимогам ст.ст. 176, 177, 179 , 193, 194, 196, 197, 370 КПК України.

На переконання захисника, в оскаржуваному рішенні абсолютно проігноровано та не надано правової оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 , недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також недоведеності прокурором недостатності застосування щодо ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби чи мінімального розміру застави, визначеної ст.182 КПК України.

Як вважає захисник, ОСОБА_7 не вчинив жодного з ризиків, які вказано у клопотанні, отже немає підстав вважати про можливість вчинення таких у майбутньому.

Окрім цього, на думку адвоката ОСОБА_6 , визначивши розмір застави 15 млн. грн., слідчий суддя порушив вимоги ст.ст.182, 183 КПК України, встановивши завідомо непомірний розмір застави, враховуючи його майновий стан, а також те, що злочином, за яким ОСОБА_7 підозрюється, не завдано майнових збитків.

Також, як звертає апелянт, слідчим суддею не надано належної оцінки доводам сторони захисту про дані особи ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, є соціалізованою особою, має батьків, житло, постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психоневролога не перебуває, страждає на ряд захворювань.

Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Згідно з матеріалами клопотання, 24 квітня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000426, та проводиться досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України.

Зокрема, органом досудового розслідування встановлено, що  ОСОБА_10 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2019 року, маючи авторитет серед осіб, які схильні до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин та їх аналогів, а також лідерські якості, вирішив утворити та очолити стійке об`єднання  злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом вчинення систематичного незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З цією метою ОСОБА_10 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, спільно з ОСОБА_11 створили стійке ієрархічне об`єднання для вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров`я населення.

ОСОБА_7 , у складі злочинної організації, відповідно до ролі виконавця злочинів здійснював наступні функції: за вказівкою організаторів та визначених ними осіб, здійснювали фасування на дози, попередньо отриманих від інших учасників злочинної організації, наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів, для подальшого збуту у вигляді здійснення так званих «закладок»; за вказівкою організаторів проводили стажування нових учасників злочинної організації, яким відводилась роль «закладчиків» наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів на дози; отримуючи від організаторів та визначених ними осіб інформацію, щодо кількості та виду залишків наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів у певних містах та районах, як особи котрі безпосередньо розповсюджували наркотичні засоби, особливо небезпечні наркотичні засоби, психотропні речовини та особливо небезпечні психотропні речовини методом безконтактного збуту шляхом їх прихованого розміщення в зручних для нього місцях (парках, лісопаркових зонах, лісах) на території міст України, підготовлювали обумовлену кількість наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів, шляхом перевезенням їх в хованки (закладки), про що в подальшому повідомляли організаторів та визначених ними осіб, шляхом надсилання фотографії місця схованки та поясненням місця розташування наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів у формі зазначення географічних координат для подальшого інформування споживачів; надання щоденного звіту про вид та кількість фасованих доз та розміщених «закладок» наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів, а також їх залишок, організаторам та визначеними ними особам, з метою ефективного функціонування злочинної організації та безперервного незаконного збуту наркотичних засобів, особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин або їх аналогів.

26 листопада 2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 & 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.196 КПК України, вірно ухвалив рішення про задоволення клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відносно ОСОБА_7 .

При цьому, слідчий суддя належним чином мотивував своє рішення, вказавши, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується: протоколом огляду інтернет  ресурсу від 27.06.2019; протоколом огляду документів від 21.10.2019; протоколом огляду документів від 24.10.2019; рапортом від 20.11.2019; протоколом про результати проведення НСРД в порядку ст. 269 КПК України від 16.07.2019; протоколом огляду місця події від 10.06.2019; висновком експерта №3/736 від 12.08.2019; протоколом про результати проведення НСРД в порядку ст. 269 КПК України від 05.11.2019; протоколом огляду місця події від 11.07.2019; висновком експерта №3/849 від 05.08.2019; висновком експерта №3/1089 від 01.10.2019; протоколом огляду місця події від 12.07.2019; висновком експерта №3/848 від 01.08.2019; висновком експерта №3/1091 від 01.10.2019; протоколом про результати проведення НСРД в порядку ст. 269 КПК України від 21.08.2019; протоколом огляду місця події від 22.07.2019; висновком експерта №3/974 від 02.09.2019; протоколом огляду місця події від 22.07.2019; висновком експерта №3/973 від 02.09.2019; протоколом про результати проведення НСРД в порядку ст. 260, 267 КПК України від 08.11.2019; протоколом про результати проведення НСРД в порядку ст. 260, 267 КПК України від 21.08.2019; протоколом про результати проведення НСРД в порядку ст. 263 КПК України від 16.07.2019; протоколами обшуків від 26.11.2019, а також зазначив про наявність ризиків, передбачених в ст.177 КПК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що фактів та інформації, які на даній стадії досудового розслідування свідчать про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри, а тому слідчий суддя дійшов вірного висновку.

Слідчим суддею першої інстанції правильно враховано тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про його особу, сімейний та майновий стан, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним злочинів і тому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе належним чином забезпечити поведінку останнього під час досудового розслідування та може запобігти ризикам, пов`язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах та цим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, та саме такий вид унеможливитьпереховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, а також вчинення ним інших злочинів.

З таким висновком слідчого судді про застосування до ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, під час розгляду клопотання прокурором було доведено наявність існування ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Покликання захисника на те, що підозрюваний є особою молодого віку, є соціалізованою особою, має батьків, житло, постійне місце проживання, раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психоневролога не перебуває, страждає на ряд захворювань, на переконання колегії суддів апеляційного суду, дані обставини враховуються судом при обранні запобіжного заходу, однак не є безумовною обставиною для застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п.3 ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру застави слідчий суддя правильно врахував характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість кримінальних правопорушень та суворість покарання за такі дії, дані про особу підозрюваного, зокрема його майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Висновок слідчого судді про необхідність визначення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою в розмірі 7808 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється, а також буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним для підозрюваного, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Водночас, захисник не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава у зазначених межах є непомірною для ОСОБА_7 , у зв`язку з чим колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість апеляційних вимог захисника.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог не вбачається.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 27 листопада 2019 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 14 999 168 гривень, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах  без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4