Справа № 2-19/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    05 березня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

співвідповідача ОСОБА_3,

представників співвідповідачів Сіндєєвої В. В., Кекух Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, співвідповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області; відділ Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області; Державне казначейство України; ОСОБА_3; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Міністерство фінансів України,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 подала до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача ОСОБА_2, за змістом якого просила суд стягнути з відповідача на її користь 9300 гривень на відшкодування матеріальних збитків та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначила про те, що 04 вересня 2009 року о 14 годині 35 хвилин на вулиці Червона Площа в місті Семенівка Чернігівської області інспектор Державтоінспекції ОСОБА_2 зупинив автомобіль «CHERY», номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності, котрим керував чоловік позивача ОСОБА_3. Автомобіль був зупинений з надуманого інспектором приводу. Після зупинки, на вимогу інспектора надати документи, ОСОБА_3 сів в автомобіль, щоб дістати ці документи з речової шухляди, але в цей час ОСОБА_2 став спереду автомобіля і жезлом наніс декілька ударів по капоту та лівому крилу автомобіля. Коли ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, то виявив на капоті та крилі злущення фарби. У результаті незаконних дій інспектора ОСОБА_2 автомобілю позивача завдані пошкодження. Для відновлення первинного стану автомобіля позивач мусить зробити витрати в розмірі 9300 гривень. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 позивачеві завдана також і моральна шкода, яка полягає у тому, що позивач втратила душевний спокій, вона витратила час на отримання відповідних документів, на звернення до органів прокуратури та до юристів. Страждання позивача посилила відмова ОСОБА_2 добровільно відшкодувати збитки. За таких обставин моральну шкоду позивач оцінює в 5000 гривень.

    У попередньому судовому засіданні до участі у даній цивільній справі судом були залучені як співвідповідачі Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області, відділ Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Державне казначейство України, ОСОБА_3, та як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, – Міністерство фінансів України.

    Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю та пояснила про те, що 04 вересня 2009 року удень її чоловік ОСОБА_3 поїхав на автомобілі в центр міста Семенівка Чернігівської області. Вона залишилася вдома. Чоловіка довго не було. Потім ОСОБА_3 зателефонував їй і повідомив, що він знаходиться в Семенівському РВ УМВС України в Чернігівській області. На велосипеді вона прибула до приміщення райвідділу міліції і побачила, що її автомобіль був пошкоджений. Вона запитала у ОСОБА_3 про те, що трапилося. ОСОБА_3 пояснив наступне. Він їхав на невеликій швидкості біля школи. Поблизу дороги стояли якісь жінки і розмовляли. Він поїхав. Пролунав свисток, внаслідок чого ОСОБА_3 зупинився. Підійшов інспектор ОСОБА_2 і повідомив ОСОБА_3 про те, що він не пропустив жінок, на що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_3 про те, що він не міг пропустити жінок, бо вони стояли не на проїзній частині дороги і розмовляли. ОСОБА_2 став вже вимагати від ОСОБА_3 документи. Чоловік сів у салон автомобіля з метою віднайти документи. У цей час ОСОБА_2 став спереду автомобіля і постукав по автомобілю жезлом. З ОСОБА_3 їхав як пасажир ОСОБА_7. Згодом всі поїхали до Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області. Відомості про розмір майнової шкоди, зазначені у наданій нею суду довідці, вона вважає доказовими. Моральна шкода, завдана їй як власнику автомобіля, полягає у тому, що вона втратила душевний спокій.

    Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив про те, що при здійсненні ним своїх повноважень 04 вересня 2009 року на вулиці Червона Площа в місті Семенівка Чернігівської області він не завдавав ударів жезлом по автомобілю позивача після зупинення цього автомобіля, котрим керував ОСОБА_3.

    Співвідповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав повністю та пояснив про те, що 04 вересня 2009 року у другій половині дня його дружина ОСОБА_1 попросила його з’їздити в центр міста Семенівка Чернігівської області. Він поїхав. Автомобіль був ідеально вимитим та чистим. Проїжджаючи по вулиці Червона Площа в місті Семенівка Чернігівської області його зупинив сусід ОСОБА_7 і попросив підвезти його додому. Він погодився, і ОСОБА_7 сів в автомобіль. Коли проїхав далі, то побачив на тротуарі двох жінок, котрі розмовляли між собою. Згодом почув звук свистка, внаслідок чого зупинився. До нього підійшов інспектор Державтоінспекції ОСОБА_2 і, не представившись, пред’явив йому претензії щодо того, що він нібито не дав дорогу пішоходам. Він запропонувати покликати тих двох жінок, яких мовбито він не пропустив, котрі на той час вже відходили. На це йому ОСОБА_2 відповів, що він сам повинен їх наздогнати. Інспектор вів себе неадекватно, з-за чого він сів у автомобіль і сказав ОСОБА_2, про те, щоб вони поїхали в міліцію до начальника. ОСОБА_2 пропонував йому надати документи. Коли він в автомобілі нишпорив у речовій шухляді з метою дістати документи, то почув стук. Він спочатку не зрозумів що це за стук, проте його увагу на те, що відбувається, звернув пасажир ОСОБА_7, і він побачив ОСОБА_2, який жезлом стукав по його автомобілю. Він був шокований такою поведінкою ОСОБА_2, з-за чого вийшов з автомобіля і накричав на нього, виявивши внаслідок таких дій інспектора пошкодження автомобіля. Згодом підійшов начальник Семенівського відділу Державтоінспекції ОСОБА_8 і він поскаржився останньому на дії його підлеглого інспектора ОСОБА_2. Однак, ОСОБА_8 сказав, що на автомобілі ніяких пошкоджень немає і на автомобілі грязь, хоча автомобіль був вимитий і чистий. Через те, що інспектором були вчинені незаконні дії, він відмовився надати документи щодо автомобіля, і вони всі поїхали до приміщення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області.

    Представник співвідповідачів, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області, Сіндєєва Валентина Валеріївна у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що відповідно до Закону України «Про міліцію» до прав працівників органів внутрішніх справ України відноситься зупиняти транспортні засоби у разі порушень Правил дорожнього руху, а також використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень Правил дорожнього руху. Працівник міліції, який виконує свої обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Довідки, надані позивачем як докази, на підставі яких має бути стягнена майнова шкода, не можуть братися судом до уваги, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства, в тому числі положенням законодавства про судову експертизу. Не підлягає задоволенню і вимога позивача стосовно стягнення моральної шкоди, через те, що в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»  перераховані випадки, при настанні яких відшкодовується шкода,  завдана громадянинові. Перелік таких випадків є вичерпним, і він не стосується даної ситуації, а тому позивач не може претендувати на відшкодування моральної шкоди. До того ж позивач не обґрунтувала доказами розмір завданої їй моральної шкоди.

Представник співвідповідача, Державного казначейства України, Кекух Тетяна Іванівна у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що вона підтримує доводи надісланого Державним казначейством України суду письмового листа, у якому викладені письмові заперечення проти позову, згідно яких Державне казначейство України просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює: розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань, здійснює контроль за їх дотриманням та контролює відповідність платежів взятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням. Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Положенням про Державне казначейство України встановлено, що Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і є юридичною особою, має самостійні кошториси видатків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, утримується за рахунок Державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України. Згідно ст. 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов’язаннями держави, а також інших юридичних осіб. Держава так само не відповідає за зобов’язаннями створених нею юридичних осіб. Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Матеріали справи не містять відомостей, які вказують на неправомірність дій чи бездіяльності Державного казначейства України щодо майна та прав позивача. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання їй моральної шкоди у розмірі 5000 гривень та наявності причинно-наслідкового зв’язку настання шкоди з неправомірною діяльністю ОСОБА_2.

    Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство фінансів України, у судове засідання свого представника не направила, була повідомлена належним чином про час і місце судового засідання, їй судом завчасно надсилалися копія позовної заяви та доданих до неї документів поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення.

    Допитана як свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала про те, що 04 вересня 2009 року після 14 години вона їхала від Будинку школярів в місті Семенівка Чернігівської області по дорозі на велосипеді. Коли вона проїжджала біля гімназії № 2, то на повороті побачила автомобіль ОСОБА_1. Водій сидів у салоні автомобіля і щось звідти діставав, а інспектор Державтоінспекції ОСОБА_2 якраз у цей момент жезлом стукав по капоту автомобіля.

    Допитаний як свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав про те, що під час інциденту 04 вересня 2009 року удень на вулиці Червона Площа в місті Семенівка Чернігівської області неподалік повороту він бачив те як ОСОБА_3 та інспектор Державтоінспекції  ОСОБА_2 розмовляли і підійшли до автомобіля. Згодом ОСОБА_3 сів у автомобіль і закрив двері. Інспектор ОСОБА_2 хотів відчинити двері автомобіля, проте ОСОБА_3 йому не відчиняв. Тоді інспектор ОСОБА_2 підійшов до капоту автомобіля з жезлом в руках і постукав начебто ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_3 вискочив з автомобіля і став говорити ОСОБА_2 про те, що той робить і що у нього автомобіль дорого коштує.

    Допитаний як свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав про те, що він працює начальником Семенівського відділу Державтоінспекції. 04 вересня 2009 року удень він разом з підлеглим інспектором ОСОБА_2 приїхав на перехрестя вулиць Шкільна – Червона Площа в місті Семенівка Чернігівської області. Він пішов до школи, а ОСОБА_2 залишився на перехресті. Коли згодом повернувся назад, то побачив, що від перехрестя метрів за 30 стояв автомобіль синього кольору, біля якого знаходилися ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Він підійшов до цього автомобіля і ОСОБА_3 став говорити про те, що ОСОБА_2 жезлом пошкодив йому капот та крило автомобіля. Він сказав ОСОБА_3, що на капоті він бачить краплини від грязі, а не пошкодження, і своєю рукою намагався витерти капот, але ОСОБА_3 це зробити не дозволив, схопивши його за руку. Згодом всі поїхали до приміщення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити позов за наступних встановлених судом обставин.

    У справі встановлено те, що 04 вересня 2009 року о 14 годині 35 хвилин на дорозі по вулиці Червона Площа в місті Семенівка Чернігівської області біля гімназії № 2 інспектор з адміністративної практики групи Семенівського відділу Державтоінспекції (підпорядкованого відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області) ОСОБА_2 зупинив належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль марки «CHERY», модель S11QQ, номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3. Автомобіль був зупинений із приводу начебто порушення водієм вимог Правил дорожнього руху, зокрема за те, що водій нібито порушив правила проїзду пішохідного переходу, а саме не надав перевагу в русі двом пішоходам жіночої статі. На момент зупинки автомобіля, крім водія, як пасажир у ньому знаходився ОСОБА_7. Із вказаною зупинкою та доводами інспектора ОСОБА_2 про порушення вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_3 не погодився та пояснив про те, що дійсно він бачив двох жінок, однак вони не виходили на проїзну частину дороги, а стояли від неї та розмовляли. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 покликати тих жінок, однак у цьому інспектор йому відмовив. Після цього ОСОБА_2 став вимагати від ОСОБА_3 документи щодо механічного транспортного засобу. ОСОБА_3 сів у салон автомобіля з метою подивитися документи у речовій шухляді. В цей час ОСОБА_2 став спереду вказаного автомобіля та умисно жезлом наніс декілька ударів по капоту та лівому крилу автомобіля, у результаті чого автомобіль одержав пошкодження у вигляді злущень фарби в місцях ударів. Будучи обуреним такою поведінкою інспектора ОСОБА_2, водій автомобіля ОСОБА_3 відмовився надавати інспектору документи.

    Вказані обставини у повному обсязі доводяться сукупністю фактичних даних досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:

даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіля марки «CHERY», модель S11QQ, номерний знак НОМЕР_1, згідно якого цей транспортний засіб зареєстрований за власником ОСОБА_1, з наданням права керування ОСОБА_3 (а.с. 14);

даними листа Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області, згідно якого станом на 04 вересня 2009 року ОСОБА_2 працював інспектором з адміністративної практики групи Семенівського відділу Державтоінспекції (підпорядкованого відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області); юридична особа, де працював ОСОБА_2, фінансується з джерел Державного бюджету (а.с. 46);

даними матеріалу про відмову у порушенні кримінальної справи № 38-09 прокуратури Семенівського району Чернігівської області, у котрому містяться: протокол огляду автомобіля марки «CHERY», модель S11QQ, номерний знак НОМЕР_1, з доданою фототаблицею, згідно якого на вказаному автомобілі виявлені злущення фарби на капоті та лівому крилі; письмове пояснення пасажира автомобіля ОСОБА_7, у якому він власноручно записав про те, що 04 вересня 2009 року він бачив, що працівник Державтоінспекції декілька разів ударив по капоту та крилу автомобіля під керуванням ОСОБА_3;

вищенаведеними даними пояснення співвідповідача ОСОБА_3 та зазначеними показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

    При встановленні вказаних обставин суд відхиляє як доказ пояснення у судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 із приводу того, що він не завдавав ударів жезлом по автомобілю позивача, оскільки такі пояснення суперечать сукупності фактичних даних наведених вище доказів. Суд також відхиляє як доказ показання свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні у частині того, що при візуальному огляді автомобіля ним були виявлені забруднення, а не пошкодження, позаяк суд вважає, що такі показання цим свідком дані з метою полегшення становища підлеглого працівника ОСОБА_2, показання цього свідка засновані лише на його суб’єктивних оціночних судженнях, які не мають під собою належного фактичного підґрунтя.

За наведених обставин суд убачає за необхідне позов задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законами України «Про міліцію», «Про дорожній рух» не передбачені права посадових осіб міліції і, зокрема, Державтоінспекції, завдавати шкоду майну громадян з метою спонукання надання водіями документів щодо транспортних засобів.

Через це дії відповідача ОСОБА_2, який є працівником міліції і посадовою особою цього орану державної влади, стосовно нанесення при здійсненні своїх повноважень жезлом ударів по автомобілю позивача, внаслідок яких автомобілю позивача спричинені пошкодження, не можуть бути визнані судом законними.

За змістом ст. 56 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 5, 25 Закону України «Про міліцію» майнова і моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями посадової особи органу державної влади (міліції) при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Ці норми не ставлять можливість відшкодування шкоди в залежність від того, якими саме незаконними діями посадових осіб державних органів заподіяна фізичній особі шкода. Якщо спеціальними нормами встановлюється відповідальність за спричинення шкоди окремими діями (ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»), це не означає, що за спричинення шкоди іншими діями державних органів або їх посадових осіб відповідальності держава не несе на підставі загальних норм.

Згідно ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди має власник, права якого порушені.

Отже, вимоги позивача про відшкодування як майнової, так і моральної шкоди, завданих внаслідок пошкоджень її автомобіля, підлягають задоволенню на основі вказаних загальних норм.

Тому, виходячи із змісту зазначених правових норм, вищенаведені доводи представників співвідповідачів Сіндєєвої В. В. та Кекух Т. І., висловлені у судовому засіданні, у частині того, що позовні вимоги позивача не засновані на вимогах законів, не можуть братися судом до уваги, оскільки вони ґрунтуються на викривленому тлумаченні приписів законодавства.

Крім цього, суд відхиляє доводи Державного казначейства України, викладені ним у зазначеному вище письмовому листі, у частині необхідності розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, позаяк за правилом ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними (тобто такими, що спрямовані проти права особи внаслідок порушення суб’єктом владних повноважень норм публічного права, а не незаконними, тобто у контексті ситуації, що аналізується, такими, що вчинені суб’єктом владних повноважень поза межами законів) рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Це правило обумовлено тим, що відшкодування шкоди у зобов’язальних відносинах, зокрема у деліктних, є традиційним предметом регулювання цивільного права, тому компетентними тут є суди цивільної або господарської юрисдикцій.

За приписами ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (застосовується судом за принципом аналогії закону, сформульованим у ч. 8 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, внаслідок специфічності змісту розглядуваних правовідносин, та через те, що Верховною Радою України на час ухвалення даного рішення Законом України Державний бюджет України на 2010 рік ще не прийнятий), відповідно до суті яких державою шкода відшкодовується фізичній особі шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України Державним казначейством України, суд убачає за потрібне при задоволенні позовних вимог позивача в силу вищенаведених загальних норм матеріальних законів не стягувати грошові відшкодування майнової та моральної шкоди безпосередньо з відповідача ОСОБА_2, а покласти обов’язок відшкодувати грошима завдану позивачеві моральну та майнову шкоди на державу шляхом стягнення відповідних сум коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державне казначейство України.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу, виходячи з принципів змагальності сторін та диспозитивності, наведених у ст. ст. 10 та 11 Цивільного процесуального кодексу України, та ураховуючи положення ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно яких під збитками, що входять у поняття майнової шкоди і підлягають відшкодуванню внаслідок порушення цивільного права, розуміються також втрати, котрі особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, суд бере за основу дані копії довідки про вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача, який складає суму 9300 гривень (а.с. 15). Пояснення представника співвідповідачів Сіндєєвої В. В. у судовому засіданні у частині невідповідності, на її думку, вимогам законодавства про судову експертизу відомостей зазначеної довідки, не спростовує даних вказаних у довідці цін та обсягу відновлювального ремонту, оскільки таке пояснення не підтверджене ні одним доказом, хоча за правилами ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім цього, у судовому засіданні жодною особою зі сторони відповідачів клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи визначення розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику дорожнього транспортного засобу унаслідок пошкодження останнього, не заявлялося, ні в одному з письмових документів, адресованих стороною відповідачів суду, таке клопотання не міститься. Таким чином, суму грошового відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженнями автомобіля, в розмірі 9300 гривень, суд вважає позивачем доведеною, а отже такою, що підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

При стягненні грошового відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкоджень автомобіля, суд ураховує те, що внаслідок пошкоджень майна позивач зазнала душевних страждань, які полягають у тому, що вона втратила душевний спокій, що підтверджується поясненням позивача у судовому засіданні. Інших істотних душевних страждань позивача, виходячи з сукупності доказів, досліджених у судовому засіданні, які могли б бути підставами для стягнення моральної шкоди, суд не вбачає. Отже, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень суд вважає завищеним, оскільки він у повному обсязі не співставляється з тими підставами, на які посилається позивач, обґрунтовуючи ступінь своїх душевних страждань, та не асоціюється із домінантами розумності і справедливості, які мають враховуватись судом при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди згідно положень ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України. Таким чином суд вважає за достатнє стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженнями автомобіля, 500 гривень, а у стягненні решти – відмовити.

Оскільки позов в цілому задовольняється частково, документально підтверджені позивачем судові витрати згідно положень ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за необхідне присудити з держави шляхом стягнення з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державне казначейство України сплачених  позивачем коштів на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи, та державного мита, пропорційно до розміру задолених позовних вимог.

    Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, співвідповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області; відділ Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Чернігівській області; Державне казначейство України; ОСОБА_3; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Міністерство фінансів України – задовольнити частково.

Стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через  Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженнями автомобіля, в розмірі 9300 (дев’ять тисяч триста) гривень 00 копійок.

Стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через  Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкоджень автомобіля, в розмірі 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 кошти, витрачені на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи, в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

    Стягнути єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через  Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 кошти, витрачені на оплату державного мита, в розмірі 98 (дев’яносто вісім) гривень 00 копійок.

В решті позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                 О. І. Гнип