Справа № 2-20/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    04 лютого 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

з участю:

позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення (відновлення) меж між суміжними земельними ділянками, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Семенівська міська рада Чернігівської області,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подали до суду позов до відповідача, ОСОБА_3, у якому просили суд: відновити (встановити) межу між суміжними землеволодіннями по АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2 на відстані 1 метра від стіни належного позивачам будинку по АДРЕСА_1; зобов’язати відповідача знести за власний рахунок паркан, який встановлений не по межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2; зобов’язати відповідача не чинити позивачам перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування будинку та господарських будівель, у тому числі шляхом встановлення межової споруди, а саме паркану, по межі між суміжними земельними ділянками для обслуговування будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позові зазначили про те, що вони є власниками будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_2, є користувачем суміжної земельної ділянки. Достатньо тривалий час між позивачами та відповідачем існує межовий спір внаслідок того, що відповідач захопив частину земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських будівель, яка перебувала у користуванні позивачів та безпосередньо прилягала до стіни належного позивачам будинку, перешкоджав доступу до цієї стіни, навіть закрив вікно у належну позивачам житлову кімнату, пояснюючи це тим, що позивачі не мають через вікно заглядати у двір відповідача. Межовий спір не дає можливості позивачам приватизувати земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування будинку та господарських будівель через недосягнення згоди з відповідачем щодо погодження зовнішньої межі. За вирішенням межового спору позивачі зверталися до Семенівської міської ради Чернігівської області. Комісією з розгляду земельних питань вказаного органу місцевого самоврядування був запропонований варіант встановлення межі з урахуванням відповідних Державних будівельних норм, згідно з якими з метою догляду за будівлями та здійснення їх поточного ремонту встановлюється відстань до межі з суміжною земельною ділянкою від найбільш виступаючої частини конструкції стіни не менше ніж 1 метр. Комісією був складений відповідний проект землевпорядкування меж між вказаними земельними ділянками. Відповідач спочатку погодився на розмежування земельних ділянок, проте не дозволив позивачам встановити по визначеній комісією межі паркан як межову споруду, а в кінці квітня 2009 року взагалі повідомив Семенівську міську раду Чернігівської області про те, що він не погоджується з її рішенням про встановлення межі, внаслідок чого виник спір, який має бути вирішений судом.

    У попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 подав до суду письмові заперечення проти позову, суть яких полягає у тому, що відповідач позов не визнає повністю, трактуючи при цьому вимоги чинного законодавства.

    Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали повністю та пояснили про те, що їх позовні вимоги підлягають задоволенню.

    Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали повністю та пояснили про те, що позов не має під собою будь-якого підґрунтя.

    Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Семенівська міська рада Чернігівської області, у судове засідання свого представника не направила, надіслала до суду письмову заяву за підписом Семенівського міського голови про розгляд справи за відсутності представника.  

    Допитані як свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні показали про те, що між сторонами існує спір за межу між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2, який намагалася безуспішно вирішити Семенівська міська рада Чернігівської області.

    Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково за наступних обставин.

    У справі встановлено, що між землекористувачами суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2, зокрема позивачами та відповідачем, існує остаточно не вирішений органом місцевого самоврядування межовий спір із встановленням між земельними ділянками паркану (межової споруди), котрий зводиться до того, що відповідач категорично не погоджується з належним простором для догляду за будинком позивачів, що розташований по АДРЕСА_1.

    Згідно п. 3.25 Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44 (із подальшими змінами), для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Вказане нормативне правило, дотримане позивачами, ігнорується відповідачем, а тому з урахуванням обставин справи та вимог ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України дві позовні вимоги позивачів стосовно встановлення меж між вказаними суміжними земельними ділянками та знесення відповідачем за власний рахунок паркану підлягають частковому задоволенню із встановленням судом межі між суміжними частинами земельних ділянок по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2в місці розташування будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1на відстані 1 (один) метр від найбільш виступаючої частини конструкції стіни зазначеного будинку та із зобов’язанням ОСОБА_3 знести за власний рахунок частину паркану, яка зведена не по межі між суміжними частинами земельних ділянок по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2, що встановлюється судом.

Задоволенню вказаних двох позовних вимог не є перешкодою відомості щодо планів зазначених суміжних земельних ділянок, котрі є у справі, через те, що такі відомості містять у собі по суті дані про нахльостування вимірів місць розташування цих земельних ділянок.

Поряд з цим позовна вимога позивачів із приводу зобов’язання відповідача не чинити позивачам перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування їх власного будинку задоволенню не підлягає, позаяк позивачами у судовому засіданні не доведено доказами те, які саме безпосередньо перешкоди чиняться їм відповідачем, що є обов’язковим для визнання обґрунтованою вищезазначеної негаторної позовної вимоги, виходячи з контексту положень ст. ст. 103, 104 Земельного кодексу України, ст. 391 Цивільного кодексу України.

    Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення (відновлення) меж між суміжними земельними ділянками, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Семенівська міська рада Чернігівської області, – задовольнити частково.

Встановити межу між суміжними частинами земельних ділянок по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2 в місці розташування будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на відстані 1 (один) метр від найбільш виступаючої частини конструкції стіни зазначеного будинку.

Зобов’язати ОСОБА_3 знести за власний рахунок частину паркану, яка зведена не по межі між суміжними частинами земельних ділянок по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2, встановленій судом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 оплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом цивільної справи, в розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 оплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом цивільної справи, в розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Від сплати державного мита ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                      О. І. Гнип