Справа № 450/1759/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3552/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

09 січня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді Левика Я.А., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року у справі за позовом представника ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, що перебувають в спільній частковій власності,-

в с т а н о в и в:

рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року позов задоволено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу на нього втретє 29.10.2019р.з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року - відмовлено. Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення та звільнення від сплати судового збору - задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1620 грн. до ухвалення судового рішення по справі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року залишено без руху для надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції; сплати судового збору за подання скарги у розмірі 300 грн. у відповідності до вимог закону, або подання суду доказів які б свідчили про її звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою було надано особі, що подала скаргу строк на подання заяви (клопотання) про поновлення їй строку на апеляційне оскарження ухвали із зазначенням поважних підстав пропуску такого - десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подано квитанцію про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В клопотанні зазначає, що дійсно судові рішення отримував її представник, проте в цей час вона немала можливості оплачувати судовий збір і у неї не було коштів на оплату послуг адвокатам. Також, вказує на те, що змушена була перебувати в Чехії, адже згідно судового рішення 15.11.2013 року батько її дитини позивач по справі ОСОБА_3 мав право зустрічатись з неповнолітньою донькою згідно графіку визначеного судом, у зв`язку з чим не могла перебувати в Україні та вирішувати питання судових справ.

Однак, заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід вважати безпідставним, необґрунтованими та не підтвердженим жодними доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 було вперше подано апеляційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року, у якій така вказує на те, що повний текст оскаржуваного рішення отримала 21 листопада 2018 року, що підтверджується також копією конверту та витягом з сайту «Укрпошта» (Т.2 а.с. 20-32).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року було залишено без руху для сплати судового збору.

Вказану ухвалу отримав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 23.01.2019 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року визнано неподаною та повернуто апелянту у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги.

Вказану ухвалу знову ж отримав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 20.02.2019 року.

Крім цього, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 18.12.2018 року про видачу копії оскаржуваного рішення з якої вбачається, що ОСОБА_1 повторно отримала копію рішення 28.12.2018 року (Т2 а.с. 112).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 19.08.2019 року ОСОБА_1 вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.09.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року визнано неподаною і повернуто апелянту, оскільки ОСОБА_1 не усунуто недоліку, який став підставою для повернення апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, а саме апелянтом не сплачено судовий збір.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримала оскаржуване рішення ще 21.11.2018 року, про що сама ствердила, подавши вдруге апеляційну скаргу, після її повернення ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, не намагалася сплатити судовий збір, не подавала клопотань про зменшення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, крім цього з 21.11.2018 року, маючи також і представників, мала можливість подати апеляційну скаргу та подавала її.

Тому, відсутність коштів на оплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також, слід вказати і про те, що згідно Договору про внесення змін та доповнень до договору про надання правової допомоги (Т.2 а.с.217), адвокат Кітов О.В. та ОСОБА_1 лише 15 квітня 2019 розірвали договір про надання правової допомоги від 24.11.2016 року.

Вказане стверджує те, що до 15.04.2019 року у ОСОБА_1 був належний представник, який, і зокрема, отримував ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та її повернення, тому слід вважати, що ОСОБА_1 не могла не знати про те, що у випадку відсутності у неї коштів на оплату судового збору вона не позбавлена можливості просити суд про вирішення питання відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Також, перебування ОСОБА_1 тривалий період часу за межами України не є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, зважаючи на те, що у такої були представники та, як сама стверджує у період з часу отримання оскаржуваного рішення та до подачі, зокрема, і даної апеляційної скарги неодноразово відвідувала Україну.

Крім цього, слід вказати, що практика Європейського суду з прав людини з вказаного питання є однозначною зокрема, п.п. 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) від 29 жовтня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, за якими Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Також, в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Зважаючи на вказане, подання апеляційної скарги 29 жовтня 2019 року на рішення від 24 жовтня 2018 року слід вважати таким, що значно перевищує встановлений законом загальний тридцятиденний термін на її подання та наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про підставність пропуску такого строку.

Враховуючи те, що апелянтом не наведено переконливих доводів, які б вказували про поважність причин пропуску такого значного строку на апеляційне оскарження та не подано необхідних доказів на підтвердження обґрунтованості доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, таке є необґрунтованим та його слід відхилити.

При цьому слід також вважати, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення із значним спливом строку є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність, про що йшлося вище (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Відповідно до ч.4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, а саме те, що апелянтом клопотання (заява) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску такого ані протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (28.11.2019р.), ані на даний час не подано, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року слід відмовити.

Керуючись ч.4 ст. 357, п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України, -

у х в а л и в:

в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2018 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцять днів з дня її складення.

Судове рішення складено 09.01.2020 року.

Суддя Я.А. Левик