Справа № 2-а-860/2009 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    04 вересня 2009 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Фільчаговій Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач, ОСОБА_1, 01 червня 2009 року подала до Семенівського районного суду Чернігівської області як до адміністративного суду позов до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, щодо стягнення недоплачених сум щомісячних грошових допомог по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У адміністративному позові позивач просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з березня 2008 року по квітень 2009 року включно у розмірі, меншому ніж це визначено у ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»; стягнути з відповідача на її користь різницю недоплаченої їй суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з березня 2008 року по квітень 2009 року включно в сумі 5855 гривень 77 копійок, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», тобто у розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Свої вимоги позивач умотивувала тим, що вона є матір’ю малолітньої дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, віком до трьох років, за якою здійснює догляд. Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» їй щомісячно повинна надаватися грошова допомога у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Але всупереч вимог ст. 15 зазначеного Закону та ч. 3 ст. 22 Конституції України щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вищезазначений період часу відповідачем позивачеві виплачувалися не в повному обсязі.

До судового розгляду справи відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, подав письмові заперечення на адміністративний позов, суть яких зводиться до того, що відповідач позов не визнає, оскільки при нарахуванні та виплаті спірної допомоги позивачеві він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні поданого адміністративного позову повністю.

    Позивач ОСОБА_1  у судове засідання не з’явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно даних якої вона поданий адміністративний позов підтримує повністю.

    У судове засідання відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, свого представника не направив, подав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника, де також зазначив про те, що позивач без поважних причин пропустила встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства річний строк звернення до суду за захистом свого права, на застосуванні якого відповідач наполягає через те, що це є ще однією підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

    Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково за наступних обставин.

    Судом у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю малолітньої дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, віком до трьох років, за яким здійснює догляд. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області та їй на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Такі обставини у повному обсязі підтверджуються матеріалами даної адміністративної справи.

    Однак, відповідачем протягом 2008-2009 років допомога позивачеві по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховувалася та виплачувалася в меншому розмірі, ніж це належить за законодавством.

    Так, частиною 1 статті 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» держава встановила для себе обов’язок про те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

    Однак, згідно з підпунктом 7 пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (набрав чинності з дати, визначеної у цьому Законі, тобто з 01 січня 2008 року) текст частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».

    П ідпунктом 8 пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

    Отже, з 01 січня 2008 року і по цей час визначений частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» первісний обов’язок держави про те, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, підмінений вказаними новими обов’язками.

    За такої ситуації, через те, що викладення в нових редакціях вказаних норм Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викривляє та звужує вказаний первісний обов’язок держави перед позивачем, відповідач зазначені редакції Закону не мав брати до уваги. Він повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві у 2008 році та за відповідний період 2009 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років  за наступних підстав.

    Частина 3 статті 22 Конституції України встановлює домінуючий принцип, відповідно до якого при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Конституція України не дає Закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, тобто Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

    Викладенням у нових редакціях вказаних норм Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році відбулося фактичне зниження життєвого рівня позивача, який не може бути нижчим від встановленого Законом прожиткового мінімуму (частина 3 статті 46 Конституції України).

    Таким чином вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача та про нарахування і виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за 2008 рік  та за відповідні періоди часу 2009 року є обґрунтованими.

    Доводи відповідача , викладені у запереченнях на адміністративний позов, із приводу не визнання адміністративного позову, оскільки відповідач діяв при нарахуванні та виплаті спірної допомоги позивачу начебто у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, не заслуговують на увагу, тому що вони повністю спростовуються вищенаведеними вимогами законодавства.

    Відповідно до  частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач  правомірність своїх дій не довів.

    Проте, незважаючи на загальну обґрунтованість пред’явленого адміністративного позову, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково за річний період часу до моменту, з якого вважається поданим адміністративний позов (зазначено вище), виходячи з таких підстав.

    Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у контексті даного спору встановлений річний матеріальний строк звернення до суду за захистом свого права.

    Позивачем пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у частині позовних вимог до настання року до моменту звернення до суду, а тому, оскільки поважні причини такого тривалого звернення до суду позивач не навела, та тому що на застосуванні судом вказаного строку наполягає відповідач, відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити за період часу з 01 червня 2008 року по 01 травня 2009 року.

    Приймаючи постанову на користь позивача за вищезазначений період часу, суд не вбачає за необхідне стягувати з відповідача зазначену позивачем конкретну суму недоплаченої допомоги, тому що таку суму позивачем обчислено на власний розсуд, без урахування вказаних періодів у часі. Крім цього, суд вважає, що визначення цієї суми за наявних обставин створить передумови для протидії позивачеві відповідачем при виконанні даної постанови.

    Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 11, 17, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – задовольнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо нарахування ОСОБА_1 за періоди часу з 01 червня 2008 року по 01 травня 2009 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», неправомірними.

    Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди часу з 01 червня 2008 року по 01 травня 2009 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, з урахуванням нарахованих та виплачених сум допомоги ОСОБА_1 в меншому розмірі за вказані періоди часу.

    У задоволенні решти позовних вимог за адміністративним позовом – відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

    Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення постанови у повному обсязі –  09 вересня 2009 року.

Суддя:                               О. І. Гнип