Справа № 727/4574/19

Провадження № 2/727/988/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Кицинюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки посилаючись на те, що 18.05.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1251, за умовами якого банк надав кредит в сумі 75000 доларів США.

На забезпечення зобов`язань за зазначеним кредитним договором між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком 18 травня 2007 року був укладений договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 78,30кв.м. в тому числі житловою 48,10кв.м.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку) та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №1251 від 18.05.2007р., укладеного із ОСОБА_2 .

Посилаючись на існування простроченої заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору станом на 01.03.2019 року за кредитом в розмірі 75 000 доларів США, що складає 2014437,38грн., по відсотках 92 519,40 доларів США, що складає 2484993,83грн, по комісії 9619,95 доларів США, що складає 258383,79грн. та пені - 136 131,58 доларів США, що складає 3656380,57 доларів США просили звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 08.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хоменко М.О., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом в сумі 962703,00грн.

Відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив на позовну заяву у якій вона заперечувала проти задоволення позову, а також подано заяву про пропуск позивачем строку позовної давності, яку просила застосувати та відмовити у задоволенні позову з цих причин.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини. Викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні, в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені у відзиві та клопотанні про застосування строку позовної давності.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 не скористався своїм правом а подачу заперечень проти позову, в судове засідання не з`явився, заяву про розгляд справи у його відсутність не подавав, справу розглянуто у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким що не підлягає до задоволення з у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 18.05.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1251, за умовами якого банк надав кредит в сумі 75000 доларів США.

На забезпечення зобов`язань за зазначеним кредитним договором між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком був укладений договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 78,30кв.м. в тому числі житловою 48,10кв.м.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку) та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №1251 від 18.05.2007р., укладеного із ОСОБА_2 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 08.05.2017року, посвідченого приватним нотаріусом Хоменко М.О., власником житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 В будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та її діти: донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 11.05.2017року, та син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за даною адресою з 23.06.2017р.

26.12.2011року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Черніці з ОСОБА_2 було достроково стягнуто заборгованість за кредитом на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в сумі 781093,86 грн.

23.06.2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці винесено ухвалу, якою було відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» в заміні стягувача у виконавчому провадженні.

09.01.2009 року, в зв`язку із систематичним невиконанням умов кредитного договору, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк вручив боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору в місячний термін з дня отримання листа. В матеріалах справи міститься оригінал листа попередження від 09.01.2009року (т.1, а.с. 246).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з цією статтею у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Протягом часу позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 258 ЦК України).

Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 цього Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина друга статті 1050 ЦК України закріплює, що у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Ці вимоги не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (стаття 35 Закону України «Про іпотеку»).

Судом встановлено, що пунктом 4.3.4 кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника (незалежно він настання кінцевого погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, сум неустойки і збитків, передбачених договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості Позичальника ,а саме: позичальник прострочив свої зобов`язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов цього договору. При цьому, банк письмово повідомляє позичальника (поштою з повідомленням, вручення Банком особисто Позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.

Відповідно до п.5.6 кредитного договору строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років.

Наявність оригіналу листа-попередження від 09.01.2009року у ОСОБА_2 , свідчить про те, що цей лист був вручений йому особисто, відповідно до п.4.3.4. договору.

Судом не приймаються заперечення позивача ТОВ «Кредитні ініціативи», що ОСОБА_1 , не надано розписки ОСОБА_2 про отримання ним 09.01.2009 року листа-попередження з вимогою про дострокове виконання умов кредитного договору та сплати заборгованості за кредитом в повному обсязі, оскільки правова природа розписки така, що розписка залишається у тієї особи, якій вона видається, в даному випадку у Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, а не ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 .

Крім того, з досліджених судом в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №2-848 2011р за позовом Публічного акціонерного товариства ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості (цивільна справа №2-848 2011р, а.с.19), вбачається, що у листі попередженні з вимогою щодо погашення кредиту, надісланого 06.10.2009 року ОСОБА_5 , його як поручителя повідомлялося, про те, що ОСОБА_2 не сплачував відсотки за користування кредитом більше ніж 11 місяців та був неодноразово повідомлений про систематичне невиконання з його боку зобов`язань перед банком, в зв`язку із чим банк вимагав від поручителя ОСОБА_5 дострокового виконання умов кредитного договору протягом 3 робочих днів.

Таким чином умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту в повному обсязі були змінені банком та настали 09.02.2009року, після спливу 30 днів з часу вручення ОСОБА_2 листа-попередження від 09.01.2009року.

Отже, банк скористався своїм правом на зміну умов строків повернення кредиту, шляхом пред`явлення вимоги від 09.01.2019року, а тому строки щодо повернення кредиту є такими, що настали 09.02.2009року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору і встановив новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі, а оригінал листа-попередження від 09.01.2009року посвідчує ці зміни.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» таке право виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги про дострокове погашення боргу та за умови її невиконання.

Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права викладені у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-3116цс16.

Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» закріплює, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі порушення боржником основного зобов`язання.

Таким чином, визначальним для встановлення моменту, з якого розпочинає перебіг трирічний строк на звернення з вимогами до іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, є саме виникнення у кредитора права вимоги в кредитному зобов`язанні, яке є основним.

Згідно зі статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Після набуття, ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, вона набула статус іпотекодавця в уже існуючому зобов`язанні і така заміна сторони не зумовила переривання перебігу позовної давності.

Це саме стосується і позивача - ТОВ «Кредитні ініціативи», які 17.12.2012року уклали із банком договір про передачу прав за договорами забезпечення, оскільки заміна їх як сторони у зобов`язанні не змінила порядку обчислення та перебігу позовної давності для них.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2018 року у справі № 643/5761/16-ц.

З урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду від 24.04.2019р, вбачається, що в даному випадку відсутнє переривання позовної давності на підставі частини другої статті 264 ЦК України, у зв`язку з тим, що банк у 2011 року звернувся з вимогами до позичальника ОСОБА_2 лише з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором - цивільна справа № 2/848 2011р.

Так, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що в даному випадку, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Таким чином, позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» набув право пред`явити позов до іпотекодавця протягом десяти років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме по закінченню тридцяти днів після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, тобто з 09 лютого 2009 році, проте з цим позовом звернувся у квітні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

На підставі вище викладеного, керуючись: ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 03 січня 2020 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: