Справа № 478/873/17 Провадження № 4-с/478/2/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2020 року                                                                         смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді                                                         Томашевського О.О.,

       за участю:

       секретаря судових засідань                                                 Григоренко Н.О.,

       представника стягувача (скаржника)                                 ОСОБА_1 ,

       представника ДВС                                                         Іванченка І.В.,

       представника ДВС                                                         Гаїбова Р.Е.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області та Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник - ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність посадових осіб Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області та Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, де зазначив, що 25 лютого 2019 року він звернувся до Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 27.03.2018 року.

Своїм листом від 04.03.2019 року Інгульський відділ ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області повернув стягувачу виконавчий документ без виконання.

Не погоджуючись із даною позицією Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, скаржник звернувся зі скаргою до ГТУЮ в Миколаївській області, де просив винести постанову та надати доручення начальнику підпорядкованого відділу ДВС, щодо проведення певних дій із відкриття виконавчого провадження.

Як зазначає скаржник, на момент подання скарги до суду, відповіді від ГТУЮ в Миколаївській області ним не отримано.

Крім того, в жовтні 2019 року, скаржник отримав постанову начальника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області від 17.05.2019 року, якою ним було визнано дії державного виконавця з повернення виконавчого документа стягувачу такими, що відповідають Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведені обставини, скаржник вважає, що державними органами допущена протиправна бездіяльність, у зв`язку з чим просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність керівника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Павлюка П.М. та його підлеглого – старшого державного виконавця Гаїбова Р.Е. з навмисного невиконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 27.03.2018 року;

- визнати неправомірною бездіяльність керівника ГТУЮ у Миколаївській області Возняка Р.І. з невиконання вимог абзацу 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», який, як керівник вищого органу ДВС в підлеглості якого перебуває виконавча служба, допустив неправомірну бездіяльність і не виніс постанови та не надав доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій;

- винести окрему ухвалу щодо посадових осіб та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності або органу досудового розслідування. якщо суд дійде до висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області подали до суду заперечення та в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні скарги.

Представник ГТУЮ у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги.

Заслухавши пояснення скаржника та представників органу ДВС, дослідивши надані матеріали та матеріали виконавчого провадження № АСВП: 58507323, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно вимог частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як передбачено статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, згідно положень діючого законодавства, обов`язком органів виконавчої служби є забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання рішення суду.

Судом встановлено, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_2 було видано виконавчий лист у цивільній справі № 478/873/17 за задоволеними позовними вимогами ОСОБА_2 до Національної газової компанії «Миколаївгаз», де 27 березня 2018 року було визнано дії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» неправомірними та зобов`язано компанію встановити ОСОБА_2 безкоштовний газовий лічильник.

25 лютого 2019 року, ОСОБА_2 було складено заяву до Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження, яка направлена на адресу органу ДВС 25.02.2019 року та отримана представником виконавчої служби 27.02.2019 року.

03 березня 2019 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Гаїбовим Р.Е. було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що до заяви про примусове виконання рішення скаржником не було додано квитанції про сплату авансового внеску в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

26 квітня 2019 року, ОСОБА_2 подав скаргу на дії старшого державного виконавця Гаїбова Р.Е. щодо складеного ним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу.

Листом від 17.05.2019 року № 33107 начальник Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області повідомив скаржника, що постановою про перевірку законності виконавчого провадження, в порядку ст. 74 Закону, визнано дії державного виконавця Гаїбова Р.Е. з повернення виконавчого листа такими, що вчинені відповідно до Закону, та роз`яснено, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

26 вересня 2019 року, скаржник звернувся до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зі скаргою, де просив визнати неправомірну бездіяльність керівника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області та його підлеглого - старшого державного виконавця Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Гаїбова Р.Е. з навмисного невиконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 27.03.2018 року. Вказану скаргу, згідно з поштовим повідомленням про вручення було направлено на адресу керівника ГТУЮ у Миколаївській області 30.09.2019 року та вручена адресату цією ж датою.

Проаналізувавши наведені обставини, перевіривши, чи діяли посадові особи органу ДВС відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; суд вважає, що подана скарга в частині бездіяльності посадових осіб Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській областіє безпідставною, та такою, що не підлягає до задоволення.

Так, суд погоджується із скаржником, що Рішенням другого сенату Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(ІІ)/2019 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в частині обов`язкової сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, як необхідної умови початку примусового виконання цього рішення органом державної виконавчої служби.В той же час, положення частини 2 статті 26 Закону, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15 травня 2019 року.

Таким чином, заявляючи вимогу про визнання неправомірною бездіяльність начальника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Павлюка П.М. та старшого державного виконавця Гаїбова Р.Е., скаржник не врахував, що дії з повернення виконавчого документа з підстав відсутності сплати авансового внеску відбувались 04.03.2019 року та відповідали діючим на той час нормам законодавства та їх вимогам.

Так само, начальник Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Павлюк П.М. здійснюючи перевірку законності виконавчого провадження, а саме вчинення дій старшим державним виконавцем Гаїбовим Р.Е. з повернення виконавчого документа, враховував норми законодавства, які були чинними на момент винесення повідомлення про повернення виконавчого документа від 04.03.2019 року, у зв`язку з чим обґрунтовано визнав їх такими, що відповідають Закону, чинному на момент їх вчинення.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав вважати, що поверненням виконавчого документу скаржнику та перевіркою законності виконавчого провадження,посадові особи Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області вчинили навмисне невиконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 27.03.2018 року, що розуміється скаржником як неправомірна бездіяльність.

З приводу бездіяльності начальника ГТУЮ у Миколаївській області, то суд враховує, що частиною 3 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Проте, суд враховує, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 із змінами та доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 було затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень. З огляду на розділ ХІІ вказаної інструкції перевірити законність виконавчого провадження має право начальник управління державної виконавчої служби щодо виконавчих проваджень, що перебувають (перебували) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що начальник Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, бездіяльність якого оскаржуються, не є тим органом, в розумінні статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», який наділений повноваженнями перевіряти виконавчі провадження на предмет порушень вимог закону та виносити постанови з наданням доручень органу ДВС щодо вчинення або проведення дій, позаяк, начальник ГТУЮ у Миколаївській області не є органом вищого рівня в структурі органів ДВС.

Так само, у зв`язку із відсутністю встановлених судом обставин порушення норм Закону посадовими особами районного органу ДВС та керівником вищого органу державної виконавчої служби, то суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали щодо них.

Таким чином, враховуючи вище наведене, суд, керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області та Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.01.2020 року.

Суддя: