Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 461/6756/15-ц

провадження № 61-32366св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року у складі колегії суддів: Федоришина А. В., Приколоти Т. І., Тропак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 91 Західного Регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), та Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі Західного Регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит», з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь невиплачену їй суму вкладу 8 265,01 грн, нараховано проценти за користування коштами у період з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2015 року - 4 406,96 грн, нараховані проценти за користування коштами у період з 01 січня 2015 року до 15 березня 2015 року - 4 480,27 грн, нараховані проценти за користування коштами у період з 15 березня 2015 року до 12 листопада 2015 року - 14 817,27 грн, пеню за прострочення виконня послуги за період з16 березня 2015 року до 12 листопада 2015 року - 1 328 756,40грн, 3 % - 3 640,39 грн, всього - 1 364 366,56 грн, відшкодувати моральну шкоду - 5 000,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що 15 жовтня 2014 року уклала з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір-заяву № 30131/119479/5-14 «Пенсійний» строком до 15 березня 2015 року в іноземній валюті зі сплатою 12,7 % річних.

На виконання умов договору вона внесла на депозит 7 000,92 дол. США, 30 жовтня 2014 року - 100 дол. США і 04 лютого 2015 року - 500 (двома платежами: 300 і 200) дол. США.

Після закінчення строку дії договору вклад їй не повернутий.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2016 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обгрунтоване тим, що відповідно до пунктів 1-3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошова зобов`язань банку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2016 року скасовано частково. Задоволено позовні вимоги про стягнення з ПАТ«Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором-заявою №300131/119479/5-14 від 15 жовтня 2014 року в сумі 14 298,86 грн (12656,11 грнвкладу і 1642,49 грн - процентів). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, просило скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

20 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою й витребувано справу.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 562/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені законодавством України. У спорах, пов`язаних з виконанням банком зобов`язань перед його кредиторами, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, пріоритетними щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрацїї. Зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників, забороняється нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладником. Іншого порядку задоволення вимог кредитора, ніж у встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» спосіб, чинним законодавством не передбачено, тому суд апеляційної інстанції помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином відповідача про час та місце розгляду справи. Представник відповідача не був присутній у судовому засіданні. Справа в суді апеляційної інстанції розглянута за відсутності представника відповідача. Про оскаржуванне судове рішення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру сдових рішень.

Аргументи інших учасників справи

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просила залишити касаційну скаргу без задоволення. Статтею 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Виплачена Фондом сума у розмірі 165 871,83 грн значно менша (на 34 128,17 грн) від гарантованого відшкодування, що не відповідає твердженню ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 жовтня 2014 року у м. Львові між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір - заяву № 30131/119479/5-14 на банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» строком на 5 (п`ять) місяців в іноземній валюті.

30 жовтня 2014 року позивач поповнила свій депозитний рахунок на суму 100,00 дол. США. 04 лютого 2015 року позивач поповнила свій депозитний рахунок на суму 300,00 дол. США і 200,00 дол. США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно із цим рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці, а саме з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

13 листопада 2015 року ОСОБА_1 виплачено суму вкладу з урахуванням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VІ ) у сумі 165 871,83 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Відповідно до статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74 - 78 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини четвертої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржуване судове рішення, розглянув справу за відсутності представника відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року,справа № 461/10610/13-ц, провадження № 14-108 цс 19, зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування позичальника про час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, у пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17 від 12 грудня 2018 року). Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд не виконав належно зазначений процесуальний обов`язок з інформування позичальника.

У матеріалах справи відсутнє повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, на 24 березня 2016 року. Протокол судового засідання від 24 березня 2016 року та рішення суду не містять інформації, про вирішення судом питання можливості розгляду справи за відсутності відповідача.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не повідомив заявника належно про судові засідання, є обгрунтованими.

Розгляд справи за відсутності відповідача та/або його представника без належного повідомлення про час і місце розгляду справи не відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко