Справа №2-а-721/10

                                                      ПОСТАНОВА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого:                           Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання:   Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВО №044201 від 31.12.2009р.

                                                                 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Тернопільській області, надалі відповідач, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення  ВО №044201 від 31.12.2009р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення, працівниками УДАІ були порушенні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки при розгляді справи не були дослідженні всі істотні обставини, які мають значення для справи. Також, при розгляді справи та винесенні постанови не були враховані його пояснення, що потягло прийняття незаконної постанови.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із мотивів, викладених у позовній заяві та просить їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із протоколу серії ВО №037503 ОСОБА_1 31.12.2009р., керуючи транспортним засобом в м. Тернополі проїхав перехрестя вулиць Чернівецька – Микулинецька на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (г) Правил дорожнього руху.

Постановою серії ВО №044201 від 31.12.2009р. ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху України притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн. на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Дану постанову і просить скасувати позивач в судовому порядку.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

У  відповідності до п. 8.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001р. регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, а саме пунктом 8.7.3 встановлені сигнали світлофора, за правилами пункту (ґ) якого жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів проїзду на заборонений сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно пунктів 8.10 Правил дорожнього руху у разі подання світлофором або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 „Місце зупинки”, якщо їх немає – не ближче 10 м. до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках – перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення та накладенні стягнення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Однак, як свідчить протокол про адмінправопорушення та оскаржувана постанова від 31.12.2009р. працівником ДАІ не зазначено, на який саме заборонюючий сигнал світлофора проїхав перехрестя ОСОБА_1

З пред’явленим адміністративним порушенням ОСОБА_1 під час складення протоколу та винесення постанови був не згідний, згідно наданих пояснень він проїхав на жовтий сигнал.

В судовому засіданні позивач обґрунтовуючи свої вимоги та спростовуючи твердження працівника ДАІ зазначає наступне.

Виїзждаючи на перехрестя вулиць Чернівець-Микулинецька при зеленому сигналі   світлофора загорілося жовте світло, у зв’язку з чим, щоб не вдаватись до екстреного гальмування, не створення перешкод та аварійної ситуації іншим учасникам дорожнього руху він завершив маневр на даний сигнал світлофора. При виконанні даного маневру перешкод транспортним засобам, які рухаються з інших напрямків він не чинив.  

У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням визнається протиправна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Таким чином, обов’язковими елементами складу адмінправопорушення, необхідними  для притягнення особи до адмінвідповідальності є його суб’єкт та вина особи у вчиненні адмінправопорушення.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення пілягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на нормах чинного законодавства, не були спростовані відповідачем та підтвердженні  матеріалами справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 94, 158, 160, 163 Кодексу адміністратвиного судочинства України, ст.ст. 247, 251, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2.   Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВО №044201 від 31.12.2009р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн. на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП.

3.   Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КУпАП – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Головуючий                                                                          Ю.І.Дзюбановський

       Копія вірна

       Суддя                                                                                      Ю.І.Дзюбановський