ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/664/19Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.

Провадження № 22-ц/817/1187/19 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів -  Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Костів Х.Ю.

представника АТКБ “ПриватБанк”

- Панькова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 594/664/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2019 року, ухваленого суддею Зушман Г.І., повний текст якого складено 16 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:        

       У червні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. В обгрунтування вимог посилається на те, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачці кредит у розмірі 4700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка зобов`язання за вказаним говором не виконала, внаслідок чого станом на 20 травня 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 152751,11 грн. Просить стягнути, з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 124697,43 грн., з яких 4448,68 грн. - заборгованість кредитом; 120248,75 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з листопада 2008 року по 03 березня 2019 року, та понесені судові витрати.

       Заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

       Стягнуто з ОСОБА_1 , жительки с.Сапогів Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором від 17 листопада 2008 року в сумі 4448 (чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн. 68 коп., що являється тілом кредиту. В решті позовних вимог відмовлено.

       Стягнуто з ОСОБА_1 , жительки с.Сапогів Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського,буд.1Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ДРПОУ 14360570), в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ ) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1921,00 грн.

       В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк” просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову суд допустив порушення норм матеріального права. Вказує на те, що суд безпідставно звільний боржника від сплати відсотків, оскільки відповідачка жодним чином не спростувала доводи позивача. Звільнення боржника від сплати відсотків за кредитним договором ( який є дійсним та не оспорений сторонами) може становити економічну безпеку для країни, оскільки призведе до неможливості здійснювати виплату відсотків за депозитними договорами та іншими обов`язковими платежами.

       Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

       Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

       У судовому засіданні представник АТ КБ “Приватбанк” апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладеній в ній.

        ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, що у відповідності до вимог ст.372 ч.2 ЦПК України є підставою для розгляду справи у відсутності сторони.

       Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, а саме, в частині відмови у задоволенні позову банку про стягнення процентів, пені, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в силу частини 1 статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

       Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Судом встановлено, що 17 листопада 2008 року між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 на підставі заяви відповідачки укладено договір про надання банківських послуг.

       Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, вказав, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір надання банківських послуг, підтверджується підписом у її заяві.

       У заяві відповідачки від 17 листопада 2008 року підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.

       Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачкою рахується заборгованість за кредитним договором станом на 20 травня 2019 року в розмірі 152751,11 грн., з яких 4448,68 грн. - заборгованість за кредитом; 145202,43 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 3100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією.

       Встановлено, що позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 124697,43 грн., з яких: 4448,68 грн. - заборгованість за кредитом; 120248,75 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 17 листопада 2008 року по 03 березня 2019 року.

       Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 нарахованих процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та, що з ними була ознайомлена та згодна відповідачка, підписуючи анкету-заяву позичальника, зокрема щодо тарифів ПАТ КБ «Приватбанк», розміру процентів за користування кредитом.

       З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

       За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

       Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

       Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

       Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

       Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

       Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

       За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

       Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

       У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 19.04.2008 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту.

       Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.

       Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять.

       Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

       Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та правильно і всупереч твердженням апелянта, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК, судом враховано під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

       Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови в правила надання банківських послуг ПАТ КБ “Приватбанк”.

       В анкеті-заяві позичальника від 17 листопада 2008 року процентна ставка не зазначена.

       Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування відсотків за користування кредитом, а також відповідальність за порушення умов договору у виді сплати пені та штрафів.

       За таких обставин колегія суддів вважає, що попри твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів, пені у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю цих позовних вимог.

       Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

       Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

       Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

       Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

       Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” залишити без задоволення.

       Заочне рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2019 року залишити без змін.

       Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 28 грудня 2019 року.

Головуюча        :                                                                Г.М. Шевчук

Судді:                                                                        О.Я. Міщій

З.Є. Ткач