Ухвала

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 554/8267/18

провадження № 61-23024ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Олександра Петровича на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто», Товариство) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за договором про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі від 17 квітня 2014 року № 708613 в розмірі 170 711,20 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 17 квітня 2014 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 було укладено договір № 708613, за умовами якого Товариство взяло на себе зобов`язання надати відповідачу фінансові послуги з придбання автомобіля «ЗАЗ VIDA» 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , через систему надання послуг «Авто Так», а ОСОБА_2 - оплатити стовідсоткову вартість транспортного засобу та вартість наданих їй послуг шляхом внесення щомісячних платежів протягом декількох років. У вересні 2014 року ОСОБА_2 отримала вказаний автомобіль і зареєструвала його на своє ім`я, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на жовтень 2018 року в неї утворилася заборгованість у розмірі 170 711,20 грн, що складає 47,6233 % від ціни автомобіля. 15 вересня 2014 року між ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а 22 вересня 2014 року між Товариством та ОСОБА_3 - були укладені договори поруки, за якими поручителі зобов`язалися нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 у повному обсязі зобов`язань за договором № 186169.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 02 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Просто» суму заборгованості за договором № 708613 в розмірі 170 711,20 грн. В задоволенні позову ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 02 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Товариства до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість за договором від 17 квітня 2016 року № 708613 у розмірі 170 711,20 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_4 про стягнення боргу закрито у зв`язку із смертю поручителя.

23 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Остапенко О. П. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 02 квітня 2019 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) -1 921 грн.

Ціна позову в цій справі становить 170 711,20 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн). Тому справа № 554/8267/18 є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Остапенко О. П. обґрунтував тим, що судом апеляційної інстанції проігнорована усталена судова практика Верховного Суду, не взято до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц та постанови Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 754/882/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 2-649/10.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать сформованій судовій практиці Верховного Суду при вирішенні спорів, що виникають з подібних правовідносин.

Зокрема, у правовому висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 591/3876/16-ц (провадження № 61-1160свп17), зазначено, що зміни поточної вартості автомобіля передбачені умовами угоди і обумовлені зміною вартості автомобіля протягом дії угоди, а тому вони не призвели до зміни обсягу відповідальності поручителя і припинення поруки, оскільки поручитель, підписавши договір поруки, надав свою згоду на такі зміни.

Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц, та у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 754/882/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 2-649/10, є безпідставними, оскільки обставини, встановлені у вищевказаних справах, не є подібними обставинам у цій справі, а викладені в них висновки стосуються припинення поруки, в тому числі щодо періодичних платежів, у разі, якщо в договорі поруки не встановлено строк його дії. Водночас в цій справі строк дії укладеного 15 вересня 2014 року між ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору поруки визначено до 15 вересня 2024 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка О. П. про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Олександра Петровича на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук