Справа № 161/11195/19 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.

Провадження № 22-ц/802/1270/19 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Здрилюк О.І., Федонюк С.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з даним позовом обґрунтовуючи його тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 06 лютого 2012 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 5300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, у нього станом на 31 травня 2019 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 366 762,99 гривень, яка складається з: 5252,91 грн. – заборгованість за кредитом; 357 056,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4453,46 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Враховуючи наведене, позивач покликаючись, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, а кредитодавець може на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 124978,28 гривень, яка складається з 5252,91 грн – заборгованість за кредитом, 119725,37 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом з 06.02.2012 по 31.01.2018 та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року ухвалено позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 лютого 2012 року в розмірі 5252,91 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) гривні 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 80 (вісімдесят) гривень 68 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку в цій частині.

       Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

       Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5252,91 грн. підлягають до задоволення.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 8).

ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, відповідно до яких Банк нараховує відсотки за користування кредитом(а.с. 9, 10-33).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2019 року становить 366762,99 гривень, яка складається з: 5252,91 грн. – заборгованість за кредитом; 357 056,62 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4453,46 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Разом з тим, позивачем пред`явлено до стягнення заборгованість ОСОБА_1 на суму 124 978,28 грн., яка складається з: 5252,91 грн. – заборгованість за кредитом; 119 725,37 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 06 лютого 2012 року по 31 січня 2018 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

У заяві позичальника від 06 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 лютого 2012 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розміщені на сайті: www.privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розміщених на сайті: www.privatbank.ua/terms/pages/70/, розумів відповідач ОСОБА_1 , та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В позовній заяві банк зазначає, що сторони керувались при укладенні договору нормами ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Як вбачається із доданих до справи документів, особисто підписано відповідачем лише анкету-заяву від 06 лютого 2012 року, інші складові договору як на видачу картки "Універсальна", зокрема, Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ОСОБА_1 не підписувались.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua/terms/pages/70/) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нараховані позивачем проценти за користування кредитом з 06 лютого 2012 року по 31 січня 2018 року в розмірі 119 725,37 грн. не підтверджені ним належними та допустимими доказами та не підлягають стягненню з відповідача на користь банку, з огляду на зазначене вище.

Рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5252,91 грн. не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту не заслуговують на увагу, оскільки відсутній передбачений обов`язок відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 06 лютого 2012 року, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" – Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді