Справа №2-1936/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010  року        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого    Дзюбановського Ю.І.

при секретарі   Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

                                                             ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 515000 грн., а також нараховані інфляційні нарахування в сумі 4635 грн. і три проценти річних в розмірі 1058,22 грн.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення відповідачем покладених договірних зобов’язань в частині своєчасного повернення суми позики, в результаті чого виникла заборгованість, сума якої в добровільному порядку не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень, заяв про відкладення або розгляд справи за його відсутності не подав. Тому, суд в порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних в ній даних, доказів і постановляє заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до положень статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж саму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Як підтверджується матеріалами справи 26 листопада 2009 року між сторонами по справі був укладений договір позики, за умовами якого відповідач – ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 515000 грн., що еквівалентно становить (станом на дату укладення розписки) 64500 доларів США, з терміном повернення до 26 грудня 2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановленні договором.

Як встановлено судом відповідачем не виконано покладених на нього умовами укладеної розписки зобов’язань в частині своєчасного повернення грошової суми, чим порушено умови чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи сторонами не подано, а судом не здобуто доказів повернення 515000 грн. позичених коштів.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача 4635 грн. інфляційих нарахувань за грудень 2009 року та три проценти річних в розмірі 1058,22 грн. за період з 27.12.2009р. по 20.01.2010р.

Дані суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних підлягають до стягнення, оскільки нараховані у відповідності до вимог законодавства.

Такии чином, позовні вимоги підлягають до задоволення в сумі 515000 грн. боргу, 4635 грн. інфляційних нарахувань, 1058,22 грн. трьох процентів річних як такі, що підтвердженні матеріалами справи, грунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Згіднго ст. 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 169, 212, 224-226, 228, 233, Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 526, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2.   Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 515000 грн. боргу; 4635 грн. інфляційних нарахувань; 1058,22 грн. трьох процентів річних; 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 1700 грн. судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви  про апеляційне оскарження або апеляційної скарги. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Головуючий                                                                               Дзюбановський Ю.І.

          Копія вірна

          Суддя                                                                                           Дзюбановський Ю.І.