ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" березня 2010 р.Справа № 28/111-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: Соломахіній О.О.
за участю представників сторін:
від позивача —ОСОБА_1
від відповідача —не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи —підприємця ОСОБА_2
на ухвалу господарського суду Одеської області за вих. № 28/111-10 від 08.02.2010р. про відмову у прийнятті позовної заяви
за позовом Фізичної особи —підприємця ОСОБА_2
до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів
про визнання недійсною постанови
встановив:
Фізична особа —підприємець ОСОБА_2 05.02.2010р. звернулась до господарського суду з позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів про визнання недійсною постанови № 1611 від 11.12.2006р. про накладення штрафу в сумі 17325.00грн., передбаченого п.п.1,7 ч.1ст. 23 Закону України ''Про захист прав споживачів''.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2010р. (суддя Гуляк Г.І.) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п.1 ст. 62 ГПК України —заява не підлягає розгляду в господарських судах України. Ухвала мотивована тим, що відповідач відповідно до ст.ст. 5, 26 Закону України ''Про захист прав споживачів'' є органом виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. Даний спір є публічно —правовим і підлягає вирішенню судом адміністративної юрисдикції, згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись із ухвалою суду, позивач 16.02.2010р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та направити позовну заяву на розгляд до господарського суду, посилаючись на неврахування судом чинної на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177 ''Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів''. Відповідно до п.9 цього Положення постанову про накладення штрафу може бути оскаржено суб'єктом господарювання до Держстандарту або до господарського суду.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідача не надійшли.
22.03.2010р. останнім подано клопотання про перенесення розгляду справи з причини неможливості участі у судовому засіданні у зв'язку із перебуванням його представника у додатковій відпустці. Клопотання відхилено судовою колегією, оскільки участь представників сторін при розгляді апеляційної скарги не є обов'язковою в силу норм ГПК України, а також не визнана такою судом апеляційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані матеріали, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач є органом виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, а також з тим, що даний спір є публічно —правовим, а відтак повинен розглядатись судом адміністративної юрисдикції, згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але відповідно до п.9 Положення про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177, позивач має право оскаржити постанову Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1611 від 11.12.2006р. до господарського суду.
Між тим, відповідно до п.13 ч.1 ст. 26 Закону України ''Про захист прав споживачів'' в редакції Закону № 3161-IV від 01.12.2005р. (із змінами) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону.
Згідно ст. 30 означеного Закону скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п.2 р.V Прикінцевих положень вказаного Закону до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно —правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
31 вересня 2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Згідно п.1 ч.1ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно —правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, п.9 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002р. суперечить чинному законодавству, а тому застосуванню не підлягає.
З урахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд
постановив:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 08.02.2010р. за вих. №28/111-10 про відмову у прийнятті позовної заяви залишити без змін, а апеляційну скаргу без —задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук