Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 521/9554/16-ц

провадження № 61-32058св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року у складі судді Гуревського В. К. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки, просив встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,0584 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:47:005:0017, виділити у користування: - ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею - 0,0207 га, та земельну ділянку, площею - 0,0085 га, що зображені на плані розподілу земельної ділянки, а саме земельну ділянку № 1 , площею 0,0207 га, визначену координатами точок «А-Е-Л-М-А» та земельну ділянку № 2, площею - 0,0085 га, визначену координатами точок «Г-В-Ж-З-И-Д-Г»; - ОСОБА_2 виділити земельну ділянку, площею 0,0292 га, що зображена на плані розподілу земельної ділянки, а саме земельну ділянку № 3 , площею 0,0292 га, визначену координатами точок «А-Б-в-Г-Д-Е-А». А також стягнути з ОСОБА_2 на його користь судовий збір.

Позов обгрунтований тим, що він є власником 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, іншим співвласником є ОСОБА_2 , у власності якої знаходиться 67/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом від 28 березня 2012 року серії ЯЛ № 735804 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0584 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:47:005:0017, співвласниками земельної ділянки є також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але частини співвласників вищевказаної земельної ділянки, площею 0,0584 га, в натурі на місцевості не виділені.

У зв`язку із чим ОСОБА_1 позбавлений можливості розпоряджатися своєю частиною земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності.

Він звернувся до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», яким розроблено план розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:47:005:0017, площею 0,0584 га, а саме: йому - земельну ділянку № 1 , площею 0,0207 га, визначену координатами точок «А-Е-Л-М-А» та земельну ділянку № 2, площею 0,0085 га, визначену координатами точок «Г- Ж-З-И-Д-Г», а земельну ділянку № 3 , площею 0,0292 га, визначену координатами точок «А-Б-в-Г-Д-Е-А» виділити відповідачу.

ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина вищевказаної земельної ділянки і він має право на виділ в натурі своєї частини із спільної сумісної власності. Оскільки вони з відповідачем не можуть домовитися про виділ частини земельної ділянки, тому він змушений звернутися до суду .

ОСОБА_2 , звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила: поновити їй строк позовної давності до позовної вимоги щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 червня 2001 року №2-2799, видане на ім`я ОСОБА_1 ; встановити порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:47:005:0017, площею 0,0584 га, виділити у користування: ОСОБА_2 67/100 частин земельної ділянки з урахуванням розташування належних їй частин будинку та окремо розташованих надвірних споруд під літерами «А» літня кухня, «Г» льох, «Б» сарай, «Ж» гараж, «И» баня; ОСОБА_1 виділити - 33/100 частин земельної ділянки.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що з позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї матеріалів їй стало відомо, що на ім`я ОСОБА_1 12 червня 2001 року державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 2-2799.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 отримав у спадщину - 33/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , який складається в цілому з житлового будинку під літерою «В», житловою площею 52,6 кв. м, та надвірних споруд під літерами: «А» літня кухня, «Б» сарай, «Г» льох, «Е» вбиральня, «З» сарай, «Ж» гараж, «И» баня; 1-4 огородження, 1 мостіння, розташованих на земельній ділянці, площею 587 кв. м.

Цим свідоцтвом про право на спадщину за заповітом не визначено, яку саме частину будинку та які надвірні споруди ОСОБА_1 отримав у спадщину, а тому він вважає, що йому на праві власності належить - 33/100 частини житлового будинку та надвірних споруд в цілому.

На підставі договору дарування від 03 грудня 1997 року № 686 засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фуфаєвою О. О., ОСОБА_2 отримала у власність 67/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Цим договором дарування визначено, які саме приміщення та будівлі отримала вона у власність, а саме: в житловому будинку під літерою «В» 1-1 коридор, 1-2 житлове, 1-3 житлове, 1-4 житлове, 1-7 веранда, 1-8 кухня, житловою площею - 29,8 кв. м, в цілому, а також надвірні споруди під літерами «А» - літня кухня, «Г» - льох, «Б» - сарай, «Ж» гараж, «И» баня, частина мостіння та огороджень.

Отже, договором дарування одночасно було визначено між співвласниками порядок володіння та користування спільним житловим будинком та надвірними спорудами.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 мав отримати у спадщину - 33/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , які складають в житловому будинку під літерою «В» - 2-1 кухня, 2-2 санвузол, 2-3 житлове, 2-4 житлове, житловою площею - 22,8 кв. м, в цілому, а також надвірні споруди під літерами «З» - сарай, «Е» - вбиральня, частина мостіння та огороджень.

Таким чином, державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л. В. безпідставно віднесено до спадкової маси та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на - 33/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 разом з надвірними спорудами, які на момент відкриття спадщини вже належали на праві власності ОСОБА_2 , чим порушено її майнові права. За таких обставин свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім`я ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №735804, сторонам належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка, площею 0,0584 га, за адресою АДРЕСА_1 . Між співвласниками не визначено порядок користування земельною ділянкою. Співвласники не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою. Н її думку, їй належить - 67/100 частини спірної земельної ділянки і вона має право на виділення з неї окремої частки в натурі.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею - 0,0584 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:47:005:0017, згідно з яким виділено у користування співвласників земельні ділянки згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 25 листопада 2016 року № 523 (графічний другий варіант розподілу, додатки № 2.1 і 2.2).

ОСОБА_1 , як співвласнику - 33/100 частини житлового будинку, виділено дві земельні ділянки, загальною площею - 0,0193 га, в тому числі земельну ділянку, площею 83 кв. м (0,0083 га), на якій розташована частина житлового будинку літ «В», що належить співвласнику домоволодіння 33/100 частини ОСОБА_1 ; на ділянку, площею 1,65 кв. м (перехресна штрихова на голубій заливці (додаток 2.1 та 2.2), накладається обмеження - обов`язкова умова безперешкодного доступу співвласника ОСОБА_2 до конструктивних елементів будівель, які перебувають у її власності у встановленому законом порядку на період їх ремонту та обслуговування; земельну ділянку, площею - 110 кв. м (0,0110 га).

ОСОБА_2 , як співвласнику - 67/100 частини житлового будинку, виділено дві земельні ділянки, загальною площею 0,0391 га, в том числі земельну ділянку, площею - 349 кв. м (0,0349 га), на якій розташовані частина житлового будинку літ. «В», а також надвірні споруди: «А», «Б», «Г», які належать співвласникові домоволодіння 67/100 частини ОСОБА_2 ; земельну ділянку, площею - 42 кв. м (0,0042 га), на якій розташовані надвірні споруди: «Ж», «И», які належать співвласникові домоволодіння 67/100 частини ОСОБА_2

В іншій частині позовів відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до розміру часток у житловому будинку, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, яким належить 33/100 частини та 67/100 частини, відповідно. Співвласники житлового будинку не змогли дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, то суд встановив порядок користування земельною ділянкою відповідно до розміру часток співвласників у житловому будинку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постановити нове рішення про задоволення позову, у зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

06 грудня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 06 червня 2019 року № 616/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції встановлено порядок користування земельною ділянкою без врахування його інтересів та побажань. Встановлений судом порядок користування земельною ділянкою порушує його законне право.

ОСОБА_2 фактично погодилася із запропонованим ним варіантом користування земельною ділянкою, згідно з яким було встановлено металеву сітчасту огорожу.

Крім того, ОСОБА_2 пропустила позовну давність, про що він зробив відповідну заяву, проте суди її не взяли до уваги.

Аргументи інших учасників справи

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 33/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 червня 2001року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, Мельник Л. В. , зареєстрованого в реєстрі за № 2-2799 (а. с. 7, 157).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 отримав у спадщину 33/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з житлового будинку під літерою «В», житловою площею 52,6 кв. м, та надвірних споруд під літерами: «А» - літня кухня, «Б» - сарай, «Г» - льох, «Е» - вбиральня, «З» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня; 1-4 - огородження, 1 - мостіння, розташованих на земельній ділянці, площею 587 кв. м.

Іншим співвласником житлового будинку, на підставі договору дарування від 03 грудня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фуфаєвою О. О., зареєстрованого в реєстрі за № 686, є ОСОБА_2 , якій належить 67/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , а саме в житловому будинку під літерою «В» - 1-1 коридор, 1-2 житлове, 1-3 житлове, 1-4 житлове, 1-7 веранда, 1-8 кухня, житловою площею 29,8 кв. м в цілому, а також надвірні споруди під літерами «А» - літня кухня, «Г» - льох, «Б» - сарай, «Ж» - гараж, «И» - баня, частина мостіння та огороджень (а. с. 8, 24, 158).

Згідно з державним актом від 28 березня 2012 року серії ЯЛ № 735804 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0584 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137300:47:005:0017, співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 9-11, 185). Земельна ділянка знаходиться у спільній власності. Частки співвласників вищевказаної земельної ділянки, площею 0,0584 га, у державному акті не вказані, в натурі не виділені.

До отримання вищевказаного державного акта на право власності на земельну ділянку останньою користувався батько сторін. Сторони почали користуватися земельною ділянкою після смерті батька. Між сторонами не існувало встановленого порядку користування. Вони не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Спір між сторонами стосується визначення порядку користування земельною ділянкою, яка їм належить на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі статтею 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

У спільній сумісній власності перебувають, зокрема, земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, встановлених законом (частина четверта статті 89 ЗК України).

Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав всіх суб`єктів права власності.

Суди встановили, що сторонам у справі належить 33/100 частини та 67/100 частини житлового будинку.

Згідно з договором дарування від 03 грудня 1997 року конкретно визначено, які складові житлового будинку та господарських споруд та будівель належать сторонам, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою згідно з розміром часток у житловому будинку.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що спірна земельна ділянка надана у спільну сумісну власність, а ОСОБА_2 погодилася із запропонованим ним варіантом користування земельною ділянкою, за яким ним було встановлено металеву сітчасту огорожу; відповідачем пропущено позовну давності, про що він зробив відповідну заяву; судами не взято до уваги, що висновок судової земельно-технічної експертизи про можливість визначення порядку користування земельною ділянкою виходячи із рівності часток, порушує його права спростовані судом апеляційним судом та вищезазначеним доводам надана правова оцінка.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування судових рішень - відсутні, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, то суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко