ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2010 року Справа № 2а-937/10/2370
11 год. 15 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кульчицького С.О.,
при секретарі – Руденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області до відкритого акціонерного товариства «Маньківський молокозавод» про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Маньківському районі Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ВАТ «Маньківський молокозавод» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1818 грн. 78 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, невчасно та не в повному обсязі сплачує податки та збори, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 1818 грн. 78 коп.
До судового розгляду справи на адресу суду від державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області надійшло клопотання № 2112/10-034 від 24.03.2010 року про розгляд справи без участі представника позивача та клопотання про розгляд справи без участі відповідача від ВАТ «Маньківський молокозавод», згідно якої відповідач борг у сумі 1818 грн. 78 коп. визнає повністю.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Маньківський молокозавод» зареєстроване як юридична особа 02.09.1999 року, ідентифікаційний код 00451748.
Позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування", відповідно до якої відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Відповідач згідно копії корінця свідоцтва № 32402964 НВ № 970453 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 13) є платником податку на додану вартість (ПДВ) на підставі пункту 1 статті 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року, тобто особою, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Судом встановлено, що на момент розгляду адміністративної справи у відповідача існує податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 1818 грн. 78 коп.
Податковий борг по податку на додану вартість виник у зв’язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, визначеного декларацією по податку на додану вартість № 17720 від 03.02.2010 року в сумі 1870 грн.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, узгоджена, проте не сплачена та, з урахуванням переплати складає 1818 грн. 78 коп. (1870 грн. – 51 грн. 22 коп. ).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/15 від 02.02.2010 року та другу податкову вимогу №2/43 від 05.03.2010 року.
Вказані податкові вимоги були одержані відповідачем 02.02.2010 року та 05.03.2010 року, відповідно, що підтверджується копіями корінців вказаних податкових вимог (а. с. 16).
В зв’язку з несплатою у встановлені строки зазначеного податкового боргу відповідачем, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була зареєстрована податкова застава № 9520289 від 15.02.2010 року.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 1 пункту 3 статті 5 Закону №2181 встановлено десятиденний строк сплати податкового зобов’язання, самостійно визначеного в поданій відповідачем до територіального податкового органу декларації.
Оскільки податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.
Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Пунктом 8.2.2. ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Виходячи з п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року активи платника податків можуть бути стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
В свою чергу, п. 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ передбачено право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами, за рахунок їх майна.
Згідно даних ДПІ у Маньківському районі податковий борг у сумі 1818 грн. 78 коп. відповідачем на момент розгляду справи в суді не сплачено, а отже, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення його з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Інших доказів сторони суду не надали.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про державну податкову службу», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ст.ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Маньківський молокозавод» (20100, Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, вул. Ватутіна, 1, ідентифікаційний код 00451748) до бюджету через державну податкову інспекцію у Маньківському районі Черкаської області (20100, Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, вул. Шевченка, 24, код 34026314) податковий борг з податку на додану вартість у сумі 1818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 78 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.О. Кульчицький